Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

Деміан провів рукою по моїй щоці, торкнувся підборіддя і трохи нахилився до мене.

— Дай мені шанс, Торі, - прошепотів він, дивлячись на мої губи, а я не могла відвести погляду від його. - Дай шанс убивці. І я клянуся тобі, що я змінюсь. І зміню наше майбутнє.

Моє серце шалено застукало, солодке тремтіння пройшло по тілу, щось усередині мене стискалося, лякаючи, що вирветься назовні. Я знала, що зараз станеться, але просто завмерла і стежила за тим, як його губи ставали дедалі ближче.

— Дай мені шанс, Торі, - прошепотів він майже торкаючись моїх губ. Я відкрила їх, здригаючись від його дотиків, побоюючись його... але як же солодко було від його губ, які нарешті торкнулися моїх...