Читати книгу - "Магія у подарунок, Мiла Морес"

- Есмо, нарешті! Де ти так довго була? – накинулася на мене подруга. - Чому не зайшла додому із хлопцем? Я ж не проти, ми це вже обговорювали.

- Привіт, Дайно, він уже виїхав, - кажу трохи сумно, хоча сама досі не розберу своиїх почуттів. - Ми просто довго прощалися.

- Я помітила і почала хвилюватися.

На порозі завмер Арджин, ніби чекаючи на черговий наказ. Невідривно дивиться на Дайну, і в його погляді все, що я хотіла знати. Він закоханий по самі вуха.

- Все гаразд, можеш відпочивати, Арджине, - Дайна відправила його таким тоном, яким віддають накази прислузі. Його точно таке ставлення задіває, а вона не звертає уваги, або робить такий вигляд.

Чоловік зник у коридорі. Я помітила, що зробив він це знехотя.

- Дайно, навіщо ти його так? Ніжніше треба бути.

- Мені байдуже, - подруга присіла на диван, заманюючи мене зайняти місце поряд. – Розкажи мені, хто це там із тобою був?

- Це Енді. Пам'ятаєш його? Ми в клуб із ним ходили.

- Енді? Ні не памятаю, - хитнула головою, здивовано посміхається.

- Як же? Він нас у клуб привіз, потім забрав, ми тебе відвезли додому, а потім до нього вирушили.

- Есмо, ти щось плутаєш! – вона говорить впевнено, ніби я нісенітниці плету. - Ми ж на таксі до клубу поїхали! - Подруга засміялася, погладжуючи мою руку.

- Ні, Дайно, нас Енді відвіз, - доводжу своє, бо вона точно все переплутала. - Пам'ятаєш, він ще зупинив тебе, коли ти з тим хлопцем йшла.

- Есмо, що ти вигадувала? Ми там удвох були! Ну, ти смішна! - Подруга захлинаючись розсміялася.

Я задумалася, будучи повністю збентеженою. Чому Дайна не пам'ятає Енді? Це він її точно забув, а не вона його. Її пам'ять мала залишитися недоторканою, тим паче похід до клубу вона пам'ятає чітко.

- Енді взяв тебе за руку, і ми вийшли з клубу. Ти спочатку обурювалася, а потім принишкла і майже всю дорогу дивилася у вікно. Дайно, ти цього не пам'ятаєш? – я не можу відступити, коли стає так цікаво і інтригуюче.

- Я пам'ятаю, як ти взяла мене за руку і мені стало несподівано спокійно, ніби я виявилася…

- У рідному домі, - я закінчила фразу, яку сама вже крутила в голові неодноразово. Точніше, це не просто фраза, це відчуття, яке мене наповнює поряд із Енді.

- Так, я саме це хотіла сказати! Ти мене так добре розумієш, Есмо!

Подруга не пам'ятає Енді, але відчуття залишилися ті ж самі. Як таке може бути? Я збентежена.

Дайна несподівано підсіла до мене ближче, її рука так само мене погладжує.

- Есмо, а тобі дуже подобається цей хлопець? – голос вкрадливий, став ще ніжніше, ніж звичайно.

- Так, - відповідаю з нерозумінням у голосі, бо тон подруги мене дивує. Вона перейшла на солодкувато-мелодійний, чого раніше я від неї не чула.

- А ти впевнена, що він саме той, хто тобі потрібний?

- Дайно, до чого ти це питаєш?

Тільки-но я закінчила фразу, як подруга припала до мене і поцілувала в губи. Я не встигла відсахнутися, як Дайна перейшла в наступ, намагаючись язиком розкрити мій рот.

Що тут відбувається?!

За нашими спинами щось упало. Арджин застиг з жахом на обличчі. Судячи з розкинутих квітів на підлозі, він щойно тримав їх у руках. З тією ж гримасою він позадкував до вхідних дверей.

- Не зважай, - Дайна кинула це недбало, і знову потяглася до мене, чекаючи продовження поцілунку.

- Дайно, що ти робиш?

- А на що це схоже?

Вона провела рукою по моєму стегну. Зізнаюся, мої нерви ворухнулися, ще трохи і я могла відчути збудження.

- Дайно, зупинись! – я вигукнула надто голосно. - Тобі ж хлопці подобаються, ти забула?

- Есмо, - добра посмішка подруги мене пом'якшила, але цілуватися я все одно не збираюся, а вона до мене тягнеться.

Я вкотре дивуюся! Що відбувається у цьому світі?

- Дайно! Ти в клуб їхала, щоб переспати з чоловіком! Виявилося, що ти так хотіла помститися Арджину, від якого втрачаєш розум! Що ти робиш зараз?

- Есмо, люба, ти мені подобаєшся! - Подруга продовжує до мене підсідати ближче і погладжувати то руку, то стегно.

- Арджин! Арджин! – кричу, дивлячись у бік коридору. - Іди сюди, будь ласка!

Він прийшов негайно, хоча я очікувала, що доведеться ще його шукати після цієї сцени. Але хлопець наче стояв за дверима.

- Тут сталося непорозуміння, - почала я виправдовуватися. - Дайна хотіла потренуватися цілуватися, але я думаю, вам краще одразу практикуватися удвох.

- Ні, Есмо! Я хочу з тобою, - Дайна закотила губу, як скривджена дитина.

- Вона так привертає до себе увагу, треба трохи почекати, - знову говорю Арджину, ігноруючи поведінку подруги. - Ти повинен знати, що вона поїхала в той клуб тому, що побачила тебе з іншою дівчиною.

- Есмо, годі вигадувати! - Ще раз грайливий тон, - Арджин, не заважай нам цілуватися.