Читати книгу - "Українське письменство"

Солопій та Хівря, або Горох при дорозі

В основі цієї «казки» Гулака-Артемовського лежить байка І. Красицького Groch przy drodze (Bajki i przypowieści, III, 22)

Oszukany gospodarz turbował się srodze; Zjedli mu przechodzący groch zeszły przy drodze. Chcąc wętować i pewnym się cieszyć profitem, Drugiego roku wszystek groch posiał za żytem. Przyszło zbierać; gdy mniemał mieć korzyść obfitą, Znalazł i groch zjedzony i stłaczone żyto. Niech się miary trzymają i starzy i młodzi: I ostrożność zbyteczna częstokroć zaszkodzi.

В українському перекладі це значить приблизно:

Розпука пойняла господаря старого, Що весь йому горох поїли край дороги. Як мати з того гріш? Людина не без тями. Надумавсь він горох посіять за житами, Розважив все як слід… Та от жнива наспіли: Горох поїли знов, ще й жито столочили. Старі і молоді, розважте цю пригоду: Надмірні хитрощі бувають нам на шкоду.

Ця коротенька байка у Гулака-Артемовського поширена тими ж засобами, що й «Пан та Собака» — переважно докладно розгорненим діалогом. Проте щодо художності задуму й виконання вона значно поступається першій, як те зауважив ще Куліш: «В этой растянутой пьесе, — пише він, — Артемовский-Гулак не похож на самого себя». Мораль байки, звернена до «всіх Солопіїв», що знають мудрувати,

Як локшину кришить для війська із паперу. Як квашу нам робить з чорнила і тетерю, Як борошно молоть без жорнів — язиком, Як бджоли годувать без меду — часником, —

на думку М. І. Петрова, має на увазі заходи «Филотехнического общества домоводства», що існувало в Харкові протягом 1817—1818 рр.

3. С. Писаревський (Стецько Шереперя)

Степан Писаревський народився наприкінці XVIII століття на Слобожанщині, учився в Харківськім колеґіумі (пізніше зреформованім на семінарію). Був священиком у слободі Дворічній Куп’янського повіту на Харківщині, 1824 р. дістав стан протоієрея. 1831—1833 рр. попував у Харкові. Однак скоро за «неповздержливе життя» був переведений на провінцію — спершу в Богодухів, а потім у Вовчу (Вовчанське), де й умер 22. І. 1839 р. В літературі відомий оперетою «Купала на Йвана» та кількома поезіями.

Свиня і Трояндник. Текст байки взятий із статті Л. М. Перетца «Матеріали з української літератури та співробітники «Снопа» (Зап. іст.-філ. відд. ВУАН, кн. XIX, стор. 210—211).

В рукописі ця байка називається казкою — означення, звичайне в українській літературі 20—40-х рр. Слово Трояндник поясняється, як рожевий кущ; Балісадник зам. палісадник, квазінародне осмислення слова, засіб, якого часто уживали приналежні до «котляревщини» автори.

Цю ж фабулу використано і в відомому оповіданні (російському) В. М. Дорошевича — «О пользе наук» (див.: Легенды и сказки Востока. Москва, 1902, стор. 139). Байку про Корову серед квітів у нього розказує (з іншим висновком) поет My-Сі богдиханові Цзан-Лі-О, що прийшов до думки про марність і непотрібність наук. От текст байки в перекладі: