Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн 📚 - Українською

Читати книгу - "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Крок за горизонт" автора Анна Ліє Кейн. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 106
Перейти на сторінку:
27. Олівія

- Хто це? - я вскочила на ноги й стривожено дивилася на вихід у коридор. Здавалося, там зараз станеться бійка.

- Карл, дядько Альви, - флегматично відповів Інгемар, зиркнувши на двері, ніби за нею дзижчав набридливий комар.

- Це той, що намагався тебе отруїти, - кивнула я своїм думкам. Блакитні очі зацікавлено глянули на мене.

- А ось це цікаво. І чим же?

- Звідки мені знати? - обурилася, загортаючись у халат. - Дав якийсь флакон, сказав, що в ньому отрута.

- І чому я ще живий? - тон чоловіка був грайливим, наче він і сам все розумів, але хотів, щоб я сказала це вголос. По його губах розтікалася задоволена посмішка. Одразу захотілося відважити зухвальцю профілактичний потиличник... а потім поцілувати.

Так, Олівіє, зберися з думками, а то мозок час від часу намагається перетворитися на маргарин. Схрестила руки на грудях і пирхнула:

- Бо отруту я в кущі викинула. І взагалі… що нам тепер із цим дядечком робити? Він зараз двері винесе!

- Можу його вигнати, - Інгемар підвівся з крісла і зробив крок у бік дверей, маючи намір довести, що його «можу» вагоміше багатьох «точно зроблю». Але я зупинила короля, притримавши за руку:

- А може, краще вислухати його зараз? - зазирнула у лазурні очі. - Поки в цьому тілі я, а не Альва? Щоб знати про нові замахи, якщо вони плануються.

Інгемар завмер і кілька секунд просто дивився мені у вічі. Здалося, що він знову поцілує мене.

Не здалося. Чоловік швидко і легко торкнувся моїх губ своїми, через що моє тіло немов струмом ударило, потім відсторонився і тихо промовив:

- Тільки якщо ти на це згодна і не боїшся.

- Я ж обіцяла допомогти, - пробурмотіла зніяковіло і відступила убік. - Тільки тобі доведеться сховатися.

- Пропонуєш залізти під ліжко? – продовжував посміхатися Інгемар. Я здивовано глянула у бік відчинених дверей до спальні, потім скептично оглянула кімнату.

– А більше варіантів немає?

- Є, - зізнався чоловік, повертаючи собі серйозний вираз обличчя. - Тут є потаємний хід.

- Ти зможеш по ньому піти з кімнати, якщо я раптом… - договорити не наважилася, мені самій страшенно не хотілося прокидатися. Мар зрозумів мене правильно і кивнув:

- Так, якщо в тіло повернеться Альва, я піду, але... у цьому випадку Карл може щось запідозрити. Та й взагалі ти надто відрізняєшся від неї.

- Я спробую підіграти, - повела плечима, глянувши у бік дверей, за якими все ще тривала суперечка. Здається, виконавча Віві зібралася лягти кістками, але захистити спальню своєї пані. Повернулась поглядом до обличчя короля і поквапила його:

- Іди швидше, а то я зараз залишуся без покоївки.

- Якщо що трапиться - я поряд, - шепнув Інгемар і поцілував мене у скроню, а потім відійшов до стіни та зробив якийсь незрозумілий рух. Відчинилися непомітні двері, за якими король і зник. Я простежила за тим, як таємний хід закрився, а стіна знову стала цільною, і поспішила до виходу з кімнати.

Після звуку відчинення дверей, суперечка обірвалася. Віві та Карл подивилися на мене. У коридорі побільшало дійових осіб. По сторонах від дверей завмерли вартові, за ними причаїлися служниці, а здалеку за перепалкою міністра та покоївки спостерігали мої фрейліни. Останні спробували відразу підскочити до мене, але я примудрилася зупинити їх одним поглядом, а потім обернулася до Віві:

- Хто знову мене турбує? - намагалася зробити голос якомога вище і примхливіше.

- Ваш дядько, пані, - дівчина оторопіло схилила голову. Карл вирівнявся, нагородив її переможним поглядом і звернувся до мене:

- Ваша Величність, мені кажуть, що до вас нікого не дозволено пускати.

- Було не дозволено, а тепер наказано пустити. Заходьте, дядьку, - я глянула на фрейлін і служниць, що приготувалися чкурнути слідом, і голосно додала: - Один!

Карл з гордовито піднесеним підборіддям пройшов у кімнату і зачинив за собою двері, а я попрямувала до крісла, але тут сталося те, чого я не очікувала. Чоловік раптом схопив мене за руку трохи вище ліктя, боляче стиснув і смикнув на себе, прошипівши мені в обличчя:

- Ти що про себе думаєш, дівчисько?!

Я ахнула і злякано подивилася на міністра. Він змінився в обличчі, дивився на мене зовсім не так чемно й улесливо, а з презирством і злістю:

- Ти уявила себе справжньою королевою?! З якого часу ти тягаєшся за Інгемаром, як слухняний песик? Що ви робили на землях Нуор? І чому мене не пускали до тебе наказом короля? Що ти йому сказала?

Я навіть не зрозуміла сенсу половини запитань, але раптом виразно почула, як за спиною щось хруснуло. Поспіхом сховала другу руку за спину і замахала нею, намагаючись подати сигнал королю не втручатися, але навіть не знала, чи він бачить мене.

– Я нічого не говорила, – голос звучав налякано. Судячи з того, як поводився з Альвою дядько, перед ним мені не варто було грати зарозуміле стерво, а якраз навпаки. – Ми просто… та я взагалі не зрозуміла, що вони там робили, – судомно намагалася згадати, що Інгемар розповів про поїздку. От не цілуватися треба було, а нормально мені все пояснити! Нарешті випалила: - Мар хотів перевірити мої здібності у дії. Щоб я якось допомогла.

- І?! - міністр ще сильніше стиснув мою руку, від чого я скривилася. - Допомогла?

- Ні, - видихнула навмання. Уявлення не маю, що взагалі могла там робити Альва.

- Дуринда, - вилаявся маркіз і відштовхнув мене. Не втримавши рівноваги, я зробила крок назад і впала у крісло. Там і залишилася, підібгавши ноги до грудей. Маркіз своєю великою вагою плюхнувся на диван і окинув поглядом кімнату: - Ти так і не згадала про що ви говорили в саду перед землетрусом?

Я кусала губи, розуміючи, що дядько постійно допитується в Альви про її час з королем, і він швидше за все вже в курсі її дивної втрати пам'яті. Під поглядом його розважливих очей заперечливо замотала головою. Він підібгав повні губи, стиснув кулаки й відвернувся.

– Орм сьогодні передав звістку. У них майже все готово.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 55 56 57 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Крок за горизонт, Анна Ліє Кейн"