Читати книгу - "Особливо небезпечний, Ніколь Кові"

-Сьюзен?-вимагав відповіді Шелбі.

-Мамо, скажи їм.-додала Інес.

Сьюзен зміряла мене поглядом і важко зітхнула.

-Кемерон Тернер.-почала вона, впавши на кухонне крісло, на якому сиділа до нашого візиту.-Ти забрав у мене сина.-дорікнула вона. Мій терпець ледь не вривається від згадки про Кіта і я стискаю зуби.-Я навіть не можу з ним зв'язатися. Ти змусив його втікти.

-Він ледь не вбив Софі. Це найлегше покарання, яке я для нього міг обрати.-нагадую я і жінка закушує губу.

-Яким би він не був, це мій син. І я, як матір, хотіла помсти.-видає вона. По моїй спині біжить холодок. Я уважно стежу за її рухами і раптом влазить Інес.

-Мамо...-шепоче вона зі сльозами на очах.-Що ти зробила?

Я раптом розумію, що Інес до цього не причетна і мій план допитати дівчину різко відпадає.

-Тернер.-знов починає Сьюзен.-Ти знав чого Софі втекла?-впевнено запитує вона, а потім сама ж відповідає на своє питання.-Бо не знала що робити. Боялась. Була розгублена. Щойно ви зустрічались, тоді ти її кинув, був з іншою, а тепер зʼявився і щось від неї хочеш. Її це лякало. Бо Софі не знала, чи не покинеш ти її знову.-пояснила вона.

Я скреготів зубами, та мусив вислухати до кінця, інакше жінка б і слова не сказала про місцезнаходження Керр.

-А і справді, як бути впевненим, що гангстер не кине тебе знову?-сміється вона.

-Я кохаю її.-гарчу я, бо вже не сила триматись.

-Тоді ти зрадієш цій новині.-посміхається вона. Я довго вичікую, поки Сьюзен тягне інтригу. Кров стигне у венах. Я навіть не знаю, про що думати. Що вона такого хоче мені повідомити і чи дійсно я зрадію? Може вона щось зробила з Софі і тепер просто знущається.

-Твоя пташка вагітна.-голосно оголошує вона і розводить руками з посмішкою на обличчі.

Інес затискає рота руками і переводить погляд на Шелбі. Той теж здивовано відкриває рота і лише я стою як вкопаний, не знаючи що відповісти.

Довга пауза, на якій зупинився мій мозок затягується. Я раптом уявляю Софі. Вона стоїть переді мною всміхаючись. Обіймає мене. Прокидається і засинає поряд. І так все життя.

Та чи певен я, що дитина моя? Ми довго були не разом, може вона...

Знову стискаю міцно пальці в кулаки.

-Та не хвилюйся, дитина твоя. Лікар сказав який у неї термін і все збіглось.-каже Сьюзен до мене і я відчуваю полегшення. Хтось кладе руку мені на плече.

-Вітаю.-тихо каже Юджин. Я не можу нічого відповісти і стою якийсь час на місці.

-Де вона зараз?-запитую я у жінки і чомусь вогонь в її очах мене лякає.

-О, ти хочеш знати де вона?-сміється брюнетка і її дочка прикриває очі.

-Будь ласка, мамо, скажи!-вимагає Інес і та киває.

-Це і є моя помста за Кіта.-оголошує Сьюзен.-Вона вже певно позбулась дитини. Або це відбувається просто зараз.

Інес ахає і падає на коліна. З її очей біжать сльози. Шелбі кидається до неї і міцно обіймає.

-Навіщо ти це зробила?!-кричить дівчина.-Ти бляха руйнуєш не одне життя!-кричить вона і раптом схоплюється на ноги, підбігаючи до мене.-Кем, пробач!-кричить вона, вчепившись в мою руку.-Пробач, якби я знала, я б нізащо цього не допустила.

Вени в моїх вухах так пульсують, що я ледве чую голос Інес.

-Де?-тихо запитую я і коли не чую відповіді, відштовхую Інес і кидаюсь до її матері.

Інстинктивно дістаю пістолет і приставляю дуло їй до голови, нависаючи зверху.

-Де?!-гарчу я.

Жінка сіпається простягає мене листочок з адресою, який весь цей час лежав поряд на столі.

-Я з тобою не закінчив.-випльовую я їй в обличчя і прямую до виходу.-Всі лишайтесь тут!-наказую я і проходжу повз Юджина.-Якщо вона зникне, полетять голови.-попереджаю я і той киває.

Я несусь як ураган до своєї машини і вирулюю з такою швидкістю, що колеса свистять.

Я маю лише одну надію - побачити Софі живою.

****
Як думаєте, встигне?🥺