Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Денис

Справа проти Самсонова продовжується, вже відбувся один суд, попереду ще декілька. Також проти Міли відкрито справу про співучасть в замаху на вбивство. Сумнівно, що їй справді присудять реальний термін, скоріше буде умовне покарання. Та для неї і цього досить, сподіваюсь це для неї буде важливим уроком і більше не вистачить мізків ще робити подібне.

Я особисто звільнив Марину Сергіївну. Не можу сказати, що завжди бажав влади, але це було занадто приємно, вона завжди мені не подобалась. Останнім часом батько віддає мене все більше повноважень, наче в майбутньому хоче віддати правління банками мені. Раніше я б опирався більше за всіх, але неочікувано до мене прийшло усвідомлення на скільки я безсенсово існую. За ради чого я живу? Чим я буду займатися в подальшому? Бійки були лише для задоволення, але довго це не триватиме, розвивати спортивні зали це варіант, але це не займе весь мій час. Аделіна не та дівчина яка буде сидіти вдома, вона постійно кудись прагне і я маю їй відповідати. Мабуть через це я розглядаю кар'єру в банку і прийму кермо правління, якщо це станеться. Від бійок я вирішив відмовитись, сенса в цьому немає. Певно мені вистачає зараз уваги від дружини, вона повністю мене відволікає, щоб не виниколо бажання набити комусь боки. Я можу хіба що інколи виходити на ринг з тренером для підтримки форми. Якось непомітно я перетворився на зразкового сім'янина з розбишаки.

За тиждень день народження Ліни, це має бути перше її самостійне свято. Для дівчини важливо мати свято в свій день. Раніше вона не мала, того що хотіла, лише що їй давали. Ця дівчина багато страждала, щоб зараз отримувати бажане. Тому цей день найкращий момент для того, що я задумав. Основне святкування відбудеться у нашому заміському будинку, гостей планується не багато, Аделіна наважилася запросити Дану з Дмитром і Владом, поки що як близьких друзів нашої сім'ї, а не як її батьків. Та це вже великий крок. 

- Сонько, прокидайся.

- Ммм? Що таке? Я хочу ще поспати, сьогодні субота. 

- Але це твій день народження, ти не можеш спати. 

- Точно, мій день народження. - Ліна ліниво відкрила очі. - Це мені? 

- Звичайно, квіти для іменинниці.

- Дякую, коханий. Блакитні гортензії, мені подобається. 

- Я сподівався на це. Вставай в нас купа справ. 

- Яких справ? Ми ж все підготували, майже нічого не треба робити до приходу гостей. 

- В нас є плани.

- Плани? Звідки вони взялися? Я хочу повільно поснідати, можливо навіть келих шампанського випити, потім поніжитися в ліжку, а пізніше ще щось приємне зробити. Я нікуди не хочу.

- Збирайся скоріше, ми їдемо снідати. 

Місце для святкового сніданку я обрав недалеко від нас, в затишному ресторані, з відокремленими столиками, за якими ніхто не буде нам заважати.

- Ми ще не були в цьому закладі, тут так гарно, тепер я розумію, чому прокинулась так рано, так снідати мені подобається.

- Час щось замовити. Що ти будеш? 

- Щось легке, якісь тости і каву. 

Поснідавши, ми відправилися далі в нашу маленьку подорож.

- Куди їдемо?

- Ти щось чула про сюрпризи?

- Здається чула, але не впевнена.

- Я й бачу. Скоро все дізнаєшся, трохи терпіння.Ми на місці, можна вдавати захоплення.

- Це? Це що повітряна куля? Ми полетимо на повітряній кулі?

- Так, потрібно подивитися на місто з висоти.

Нам провели інструктаж з техніки безпеки, розповіли, як все буде відбуватися і підготували все для підняття.

- Неймовірно, я і не думала, що ми живемо в такому гарному місті. З висоти це виглядає фантастично. Чого ти вирішив саме сьогодні піднятися на кулі?

- Тому що це твій день, я хотів показати тобі, що ти миєш велику владу над цілим світом, не варто боятися випробувань, під правильним кутом це лише маленькі перешкоди, такі як зараз будинки, які ми бачимо - зовсім крихітні. Мені здається ти змінилась з часу нашої зустрічі - стала впевненою, сильною і тебе вже так просто злякати. Я пишаюсь тобою і хотів ще раз про це сказати, здається найкращий момент - коли весь світ біля твоїх ніг.

- Коханий... Лише з твоєю допомогою я стала тією, ким є зараз, ти допоміг побороти всі страхи і йди вперед. Звичайно не без неприємних моментів.

- Що було, того вже немає, не треба нагадувати яким козлом я був.

- Ти не був козлом, просто невихований мажор. 

- Як ми з розмов про світ прийшли до того, що я мудак? Давай краще про ці види під нами. 

- Ти такий вигадник, дурниць якихось надумав собі. А види дійсно неповторні. Дякую тобі, що показав мені це все.

Наша маленька подорож добігла кінця за пів години. 

- Час рухатись далі.

- Куди? Додому чи до твоїх батьків? Треба ще перевірити чи все підготували.

- Ні, в нас ще є одна маленька справа. Ти голодна? 

- Може трохи. 

- Чудово. 

Ніколи я ще так не нервував, коли готував сюрприз дівчині. Та я ніколи і не готував нічого особливого для будь-кого. Я взагалі не романтик, а тут вирішив раптом спробувати. Хоч би все пішло по плану.

- Я знаю куди ми їдемо, мені знайома ця дорога. Це водоспад.

- Так, ти права.

- Але що нам зараз тут робити? Скоро почнуть збиратися гості, а ми далеко від міста.

- Ми не надовго. 

Під'їхавши до місця призначення, все вже було підготовлено. На світанку, поки Аделіна спала, я привіз невеликий стіл і стільці, встановив їх біля великого дерева, залишилось лише дістати все інше з автомобіля.

- Почекай будь ласка в авто декілька хвилин.

- Ще один сюрприз?

- Невеличкий. Просто почекай тут і не підглядай. 

- Добре. 

Діставши сумку-холодильник, я виставив пляшку шампанського, полуницю і шоколад на стіл, поставив келихи поруч з пляшкою. 

- Все, можеш виходити. - Я взяв Ліну за руку і повів до столу.

- Яка краса! Коли ти це підготував? 

- Це зовсім немає значення. Ти хотіла випити келих, думаю зараз саме час. - Відкоркувавши пляшку я налив нам шампанське і передав келих Аделіні.