Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

– Ставиш питання, відповідь на яке очевидна?

– Очевидна? – Я насторожилася. – Але не мені.

– Ті з села, що досі не бачили людей, уже їх побачили. Якщо уточнюєш часовий проміжок, не кажи «раніше». Згадай про їхній вік. Крім того, це питання некоректне.

– Чому?

– Та тому, що вони не могли бачити твого брата-людину. Його людське тіло покоїться на ельфійському кладовищі.

– Брешеш! Це був не він!

– Ти відразу його впізнала. Але обманула себе.

– Мене обманули ви! Віарела, ти – ви всі говорили, що Няв живий! То як це розуміти, га? Ви мене втішали? Чи насміхалися?! Але… Але для чого?! Навіщо тобі… Навіщо вам мене обманювати? Жартома? Ти міг би так вчинити, правда? А Віарела? Вона ж… Вона добра! Вона вміє співчувати! І вона сказала… – у мене не було сил продовжувати. – Вона сказала…

– Крихітко, я не стверджую, що твій брат мертвий.

Прокляття! Мені хотілося вчепитися в біле волосся і рвати його пасмо за пасмом.

– А якщо докладніше?

– Гадаю, його душа схована в одному давньому артефакті. Гент розповідав, як учив Навагрема поводитись із незвичайним старовинним ножем. Є в мене підозра, що то був Рятівник. Кинджал, здатний повернути душу. За ним полюють усі жителі Пустки. Не знаю точно, як він діє, але бачу три варіанти. Перший – душа Навагрема в Рятівнику. Другий – вона супроводжує його вбивць як привид. І третій – вона в іншому тілі. Найімовірнішим мені здавався перший варіант, однак кинджалом уже користувалися, рятуючи дитину перевертнів. Тому відпадає третій варіант – твій брат навряд чи зміг би прикидатися перевертнем. Залишається другий, і, повір, він не найгірший. Няв не переступав межу, тому треба лише знайти його душу і звернутися в Храм Смерті. Там завжди напоготові кілька свіжих трупів, які можна воскресити. Вибереш схожий, принесеш жертву – і все владнається.

– Тобто треба знайти його вбивць?

Це завдання було мені до душі.

– Ми вирушаємо в рід Старшого Вовка. Рятівник у його вожака. А там подивимося.

– Коли?

– Прямо зараз. Р-Рахо!

Ураган підлетів, піднявши стовп пилу. Цього разу питань, з ким я поїду, не було.