Читати книгу - "Людина розумна"

Навіть якщо не зважати на елітну культуру та високе мистецтво, а зосередитися лише на світі звичайних людей, усе одно можна знайти імперську спадщину в більшості сучасних царин життя. Сьогодні більшість із нас говорять, думають та мріють імперськими мовами, що були нав’язані нашим предкам силою зброї. Більшість мешканців Східної Азії говорять та мріють мовою Імперії Хань. Незалежно від їх походження, майже всі мешканці обох американських континентів від мису Барроу на Алясці до Магелланової протоки, спілкуються однією з чотирьох імперських мов: іспанською, португальською, французькою або англійською. Теперішні єгиптяни говорять арабською, вважають себе арабами та тепло згадують про Арабську імперію, що завоювала Єгипет у VІІ столітті та залізною рукою придушувала численні повстання проти її правління. Близько 10 мільйонів зулусів у Південній Африці згадують славетну епоху Імперії зулу в ХІХ столітті, навіть попри те, що більшість із них походять від племен, які боролися проти неї та були включені до неї лише внаслідок кривавих військових кампаній.

Це заради вашого власного блага

Першою імперією, про яку ми маємо повну інформацію, була Аккадська імперія правителя Саргона Давнього (2250 р. до н. е.). Саргон почав кар’єру як цар Кіша – невеликого міста-держави в Месопотамії. Протягом кількох десятиліть він зумів підкорити не лише решту месопотамських міст-держав, але й великі території за межами цього регіону. Саргон похвалявся, що завоював цілий світ. Насправді ж його володіння простягалися від Перської затоки до Середземного моря та включали в себе більшу частину сьогоднішнього Іраку та Сирії, разом із кількома шматками сучасного Ірану та Туреччини.

Аккадська імперія недовго протрималася після смерті свого засновника, але Саргон залишив по собі імператорську мантію, що рідко залишається небажаною. Протягом наступних 1700 років ассирійські, вавилонські та хетські царі наслідували приклад Саргона, похваляючись, що вони теж завоювали весь світ. Потім, приблизно за 550 років до нашої ери, персидський цар Кір Великий виступив з іще разючішою похвальбою.

Мапа 4. Аккадська імперія і Перська імперія

Царі Ассирії завжди залишилася царями Ассирії. Навіть коли вони претендували на правління всім світом, було очевидно, що вони роблять це заради більшої слави Ассирії та не збираються за це вибачатися. З іншого боку, Кір не просто претендував на правління всім світом, але й робив це заради всіх людей. «Ми завойовуємо вас для вашого ж блага», – казали перси. Кір хотів, аби народи, які він підкорював, любили його та вважали, що їм пощастило стати перськими васалами. Найвідомішим прикладом інноваційних зусиль Кіра здобути схвалення нації, що жила під п’ятою його імперії, стало розпорядження, що дозволяло єврейським вигнанцям у Вавилоні повернутися на їхню юдейську батьківщину та відбудувати там храм. Він навіть запропонував їм фінансова допомогу. При цьому Кір не вважав себе перським царем, який править євреями, – він був також царем євреїв, а тому – відповідальним за їхнє благополуччя.

Претензія царя на правління цілим світом на користь усіх своїх підданих вражала. Як і інших соціальних ссавців, еволюція зробила Homo sapiens ксенофобськими створіннями. Розумні інстинктивно поділяють людство на дві частини: «ми» та «вони». Ми – це люди, як ви та я, які поділяють нашу мову, релігію та звичаї. Ми всі відповідальні один за одного, але не відповідальні за них. Ми завжди відрізнялися від них та нічого їм не винні. Ми не хочемо бачити будь-кого з них на нашій території, і нас абсолютно не обходить, що відбувається на їхній території. Вони взагалі є людьми з перебільшенням. Мовою корінного народу Судану дінка означає просто «люди». Люди, які не дінка, – не люди. Запеклими ворогами дінка є нуери. Що ж слово нуер означає мовою нуер? Воно означає «перші люди». За тисячі кілометрів від суданських пустель, у крижаних землях Аляски та північно-східного Сибіру живе народ юпіки. Що означає «юпік» їхньою мовою? Це означає «справжні люди».[65]

На відміну від такої етнічної ексклюзивності, імперська ідеологія Кіра та його послідовників була зазвичай інклюзивною та всеохопною. Навіть попри часте підкреслення расових та культурних відмінностей між правителями та підданими, вона все одно визнавала базову єдність усього світу, існування одного набору принципів для всіх часів та народів, а також взаємну відповідальність усіх людських істот. Людство розглядалося як одна велика родина: привілеї батьків йшли рука в руку з відповідальністю за добробут дітей.

Від Кіра та персів це нове імперське бачення перейшло до Олександра Македонського, а від нього до еллінських царів, римських імператорів, мусульманських каліфів, індійських династій та, врешті-решт, навіть до радянських генсеків та американських президентів. Це великодушне імперське бачення виправдовувало існування імперії та заперечувало не лише права підкорених народів на повстання, але також права незалежних народів на опір імперській експансії.

Аналогічні імперські бачення незалежним чином виникли з перської моделі й в інших частинах світу. Найпомітніший слід вони залишили в Центральній Америці, Андському регіоні та в Китаї. Згідно з традиційноою китайською політичною теорією, джерелом усієї законної влади на землі є небо (тянь). Саме небо обирає найгіднішу людину або родину та дає їм Благословення небес. Ця людина або родина потім править «усім, що є під небом», або «піднебесною» (тянься), на благо всіх людей. Таким чином, законна влада є – за визначенням – універсальною. Якщо правитель не має Благословення небес, тоді він не має законного права керувати навіть одним-єдиним містом. Якщо ж правитель його має, він зобов’язаний нести справедливість та гармонію по всьому світі. Благословення небес не давалося кільком кандидатам одночасно, відповідно, законною могла бути визнана лише одна незалежна держава.

Перший імператор об’єднаної Китайської імперії Цінь Ши Хуан-ді похвалявся, що «в усіх шести напрямках [всесвіті] усе належить імператорові… скрізь, де ступала нога людини, немає нікого, хто не став підданим [імператора]… його доброта сягає навіть буйволів та коней. Немає нікого, хто б від того не виграв. Кожній людині безпечно під її власним дахом».[66] У подальшому імперські часи розглядалися в китайській політичній традиції, а також китайській історичній пам’яті як золота доба порядку та справедливості. На противагу сучасному західному поглядові, що справедливий світ