Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

— Ні в якому разі. Я не маю права це робити, - відповів Саєб. — За звичаєм, кільце належить Рігду доти, доки він не пред'явить його на суді або не поверне принцесі особисто. Ніхто не має права забрати подарунок принцеси. Як тільки юнак прийде до тями, кільце йому повернуть.

Саєб помовчав. Я дивилася на море, що розкинулося до обрію. На небі було хмарно, і обрій був вкритий ніжним серпанком. Ленкий вітерець розвівав волосся.

— Є ще одне делікатне питання, — трохи зам'явшись, тихо промовив Саєб. — Бачте, від слуг неможливо нічого приховати. Мені стало відомо, що юнак Рігд є… еее.. сином сера Вартового.

Ця новина була дещо передчасною, але все одно шила в мішку не приховаєш, і Зерду рано чи пізно довелося б оголосити про родинний зв'язок із колишнім арештантом.

— Зерд не підозрював, що це його син. Це з'ясувалося тільки після суду, коли баронеса прийшла подякувати йому.

— О, леді! Запевняю вас, ніхто не підозрює сера Вартового в упередженості. Але маю визнати, що це дивовижний збіг!

— Рігд досі не знає, чий він син. Мати приховувала від нього правду, побоюючись, що він захоче піти стопами свого батька.

Саєб задумливо дивився на море.

— Можливо, тому я й не поспішав із одруженням. Пережити таку історію, коли щойно знайдений син за два дні двічі опиняється на волосину від загибелі — це, напевно, було б занадто.

— Утім, — схаменувся капітан, — леді, дозвольте вам запропонувати вишуканого вина. Це м'яке вино з виноградників південної частини Матії, напоєне енергією сонця і кришталево чистим гірським повітрям.

Підкоряючись його знаку, слуга приніс тацю з маленьким витонченим келихом, зовні обгранованим шестикутниками, наче спеціально призначеним для жіночої руки, і підніс його мені. Я подякувала і взяла келих, потроху відпиваючи легке ароматне вино.

— Усе ж дозвольте мені проявити наполегливість і порекомендувати вам спуститися вниз і відпочити. Я буду на палубі на випадок, якщо серу Вартовому щось знадобиться.

"Після безсонної ночі це не така вже й погана ідея", — подумала я.

Прямуючи до свого помешкання, я почула скрипіння якоря. Острів Матія залишався позаду. Острів із непередбачуваним характером, який подарував Зерду сина, а потім ледь його не забрав.