Книги Українською Мовою » 💙 Постапокаліпсис » Книга друга. Герой Дивли, LesykLab 📚 - Українською

Читати книгу - "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Книга друга. Герой Дивли" автора LesykLab. Жанр книги: 💙 Постапокаліпсис. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:

Єва обійняла старшу сестру. В очах Вісім угадувався непідробний страх.

- Зі мною все буде гаразд, - промовила Єва.

- Ровендер! А що зі мною?

- Зберігай спокій. – Дівчинка погладила старшу по руці. - Пам'ятаєш, як ти просила мене довіритись тобі?

Вісім послабила хватку, трохи обм'якла і закивала.

- Не хвилюйся, - продовжувала Єва. – Я просто скажу їм правду.

Вона ще раз обняла сестру і пішла за Галеллем вниз сходами до підніжжя будинку ув'язнення.

Опинившись на землі, озброєний сируліанець узявся за ручку лебідки і змотав мотузкові сходи. Єва підняла погляд на Вісім.

- Ходімо! - Галелль підштовхнув дівчинку. – Вони чекають.

Єва кинула на нього сердитий погляд і пішла.

Галелль провів її в маленьку і низько розташовану хатину, частково приховану від очей за ніжками-підставами інших будинків.

- Сюди, землерийка. - Він тицьнув рукою у дверний отвір, закритий завісою.

Єва залізла по коротких драбинках і біля самих дверей обернулася: Галелль залишився на варті внизу, за нею не пішов.

– Не примушуй їх чекати! Іди! – крикнув молодий сируліанець.

Єва відсунула щільну штору і ввійшла до хатини. Її тут же огорнув аромат мила, що плавилося, викликавши спогади про житло Арії. У м'якому приглушеному світлі вона розглянула, що всі плетені стіни від підлоги до стелі були прикрашені красивими піктограмами. По хатині тягнувся цілий ряд товстих волокнистих мотузок. Кожна була вплетена в стіну і виходила з неї по підлозі до середини кімнати. Старійшини сиділи навколо, і навколо пояса кожного був обв'язаний один вільний кінець такої мотузки.

- Заходь, - сказав Антикв. Він сидів на підлозі зі схрещеними ногами, поруч лежала тростина, що бачила види. Позаду нього на дерев'яній жердинці щебетала крихітна пташка з роздвоєним хвостом. Антикв жестом вказав на килимок у центрі кола старійшин і покликав Єву: — Будь ласка, сядь, ти, з клану людей. Ми багато розмовляли про події, які свідками стали сьогодні. І тепер ми маємо запитання до тебе.

Єва зробила, як наказали, і оглянула пораду сируліанських старійшин, що сидить навколо неї. У глибині душі вона сподівалася побачити серед них Ровендера, але його не було. Як і у вождя, вбрання у всіх старійшин були земляних відтінків, їх оживляли лише строкаті прикраси з намистин, стручків та пір'я.

Антикв простягнув руку до старої дами, що сиділа ліворуч від нього, і сказав:

– Сот, можна починати.

Сируліанка встала і неквапливо підійшла до Єви. При кожному кроці побрякували її намисто. Поки стара перебирала поплутані намиста, Єва раптом помітила, що серед жінки на шиї висить мотузочка з висушеною відсіченою стопою. «Сот і є та шаманка», – здогадалася Єва, згадавши розказану Ровендером історію про неї та Велике Переселення.

Дівчинка підібгала під себе ноги і запитала:

- Що ви збираєтесь зі мною зробити?

– Нам просто потрібно поставити кілька запитань. І ти маєш говорити правду, – відповіла Сот.

- Я завжди говорю правду, - відповіла Єва. - Запитуйте будь-що.

– Ми маємо бути впевнені. – Шаманка розплутала у себе на шиї якийсь тонкий ланцюжок із маленьким свистком. Стара подула в нього, і по хатині рознеслися три короткі трелі. Пташка за спиною Антиква злетіла зі своєї жердинки.

Створення зависло в повітрі, і Єви згадалися одного разу бачені нею голограми з яскравими колібрі. Шаманка ще раз подула у свисток, цього разу довго, і пройшла за спину Єви. Пташка підлетіла зовсім близько до дівчинки і зависла прямо в неї перед носом. Шаманка видула зі свистка останню трель, і пташка цвіркнула у відповідь.

Єва мимоволі заморгала від вітерця, піднятого малесенькими крильцями. Найтонший блискучий пилок з крил полетів в обличчя дівчинки. Вона хотіла відвернутися, але Сот руки обхопили голову Єви і утримували її нерухомо і прямо.

– Це не боляче, – сказала шаманка. - Просто вдихни, і треова, правдоптаха, зробить інше.

Єва не відчула, як осідає пилок на обличчі, але все її тіло охопило відчуття безтурботного спокою, а повіки засмикалися, наче вона боролася зі сном.

- Добре, - прошепотіла Сот. – Працює. Впусти птаха, дитина з клану люди.

Слова шаманки долинали до Єви звідкись здалеку, наче дівчинка була під водою чи уві сні. Єва широко позіхнула, правдоптаха влетіла їй у рот і вмостилася на язик. Дівчинка відчувала, як кінчик довгого хвоста лоскоче їй горло.

- Вона готова, - сказала Сот і повернулася на своє місце.

– Лю-ді, розкажи, як ти потрапила до нас, – наказав Антикв.

Рот Єви залишився нерухомим. У голові важко укладалося те, що відбувалося: відповідь на запитання прозвучала її голосом, але говорила правдоптаха.

- Я втекла з Нової Аттики, міста людей, за допомогою своєї сестри, евакуатора, королівського розвідника Служби промінь-навігації та Рові. У лабораторії Аттики я натрапила на Надео, над ним ставили експерименти, і я не могла дозволити цьому продовжуватися. Надео не можна було залишити там – у цьому ми всі були одностайні. Тому Рові і привів нас сюди.

Старійшини переглянулися збентежено.

- Хто такий Рові? - Запитав Антикв.

- Ровендер Кітт, - відповіла правдоптаха. – Ми зазнали краху в Північних Пустельних землях і залишилися без Хейлі та Хакслі. Звідти ми йшли пішки, сподіваючись досягти Фаунаса до того, як Надео помре.

- Яка тобі справа до бажань сируліанця, що вмирає?

– У всіх має бути можливість попрощатися з рідними та близькими перед смертю. - (Антикв мовчки відкинувся назад.) - Але Надео не просто хотів померти серед свого клану, - продовжувала пташка, - він також бажав повернення до села Ровендера. Він хотів, щоб ви почули правду.

Члени ради почали напівголосно обмінюватися репліками.

– І що це за правда? - Запитала Сот.

– Вождь людей має намір захопити Солас за допомогою бойового повітряного флоту.

– Захопити? – вражено сказав другий старійшина. - Захопити Солас? Але навіщо?

1 ... 55 56 57 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Книга друга. Герой Дивли, LesykLab», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Книга друга. Герой Дивли, LesykLab"