Читати книгу - "Це наш секрет..татусь, Верефрі"

— Тоді давай просто розслабимося, — сказав він, усміхаючись. — Цей вечір все одно найкращий, і я хочу, щоб ти теж почувала себе добре.

Емі кивнула, але в її голові все ще крутилися думки про фото Лії. Вона знала, що цей момент не залишиться без наслідків, але поки вирішила відкласти це питання до кращого часу.

Кері, захекана й трохи збентежена, влетіла в кімнату, тримаючи телефон у руках.

— Вибачте, що так раптово, але мені треба зараз з’їздити до подруги. У неї щось трапилось, і вона просила допомогти, — швидко випалила вона, поглядаючи то на Аорона, то на Емі.

Аорон, трохи здивований, але вже звиклий до таких раптових ситуацій, лише кивнув:

— Звісно, йди. Якщо щось знадобиться — дзвони.

— Дякую, тату, — Кері кинула на нього вдячний погляд і вже виходила з кімнати, коли раптом обернулася до Емі. — Емі, вибач, що залишаю тебе тут. Але ви, мабуть, і без мене не засумуєте, правда?

Емі спробувала усміхнутися, хоча всередині трохи нервувала:

— Не хвилюйся, все буде добре. Подруга важливіша.

Кері швидко підхопила сумку і вже за кілька хвилин вийшла з будинку, залишивши Аорона та Емі наодинці.

Аорон, сидячи на дивані, злегка потягнувся, відкинувши голову назад.

— Ну що ж, схоже, сьогоднішній вечір має трохи змінити плани, — сказав він, дивлячись на Емі з м’якою усмішкою. — Не шкода, що вона пішла?

Емі похитала головою:

— Ні, я розумію. Просто трохи несподівано.

Вона підійшла ближче й присіла навпроти нього. Мовчанка, що виникла між ними, була одночасно спокійною і напруженою. Обоє відчували, що атмосфера змінилася, і тепер вечір мав зовсім інший настрій.

— Що тепер робитимемо? — спитала вона, дивлячись йому прямо в очі.

— А що ти хочеш? — відповів він, затримавши погляд на ній.

Емі трохи зніяковіла, але намагалася триматися впевнено. Вона знала, що ці кілька годин вони будуть разом, і це був ідеальний момент поговорити, можливо, навіть більше, ніж вона планувала.

Емі подивилася на Аорона з загадковою усмішкою, її голос був м’яким і спокусливим:

— Твій подарунок чекає у твоїй спальні.

Аорон підняв брову, намагаючись зрозуміти, чи вона жартує, чи це щось серйозне.

— У спальні? — перепитав він, дивлячись на неї з інтересом. — І що ж там такого особливого?

Емі лукаво посміхнулася, підвелася зі стільця і, тримаючи голову високо, пішла у бік спальні, залишивши двері відчиненими, аби він міг спостерігати.

— Зайди й дізнаєшся, — кинула вона через плече, злегка похитуючи стегнами.

Аорон ще мить залишався сидіти, намагаючись вловити сенс її слів. Але цікавість і її провокаційний тон змусили його піднятися й рушити за нею.

Коли він зайшов до спальні, кімнату наповнювало м’яке світло від настільної лампи, а повітря було насичене легким ароматом її парфумів. Емі стояла біля ліжка, злегка нахилившись над тією самою особливою кулькою з написом “Я завжди поряд”.

— Ну? Що думаєш? — запитала вона, дивлячись на нього знизу вгору.

Аорон підійшов ближче, в його очах з’явився блиск:

— Думаю, що ти точно знаєш, як зробити вечір незабутнім.

Емі подивилася на нього, відчуваючи, як її серце калатає. Вона знала, що цей момент стане особливим, і була готова віддатися йому на повну, не думаючи про завтрашній день або проблеми, які їх оточували.

— То відкриєш свій подарунок? — запитала вона, тримаючи в руках кульку, ніби передавала йому частинку себе.

Аорон сидів на краю ліжка, тримаючи альбом у руках. Його пальці обережно торкалися сторінок, наче це був скарб, що потребував особливої уваги. Він дивився на кожну фотографію, зупиняючись на дрібних деталях: усмішках, спільних моментах, маленьких підписах, які Емі залишила поряд з деякими знімками.

— Це… просто неймовірно, — прошепотів він, піднімаючи погляд, щоб поділитися своїм захопленням із нею.

Емі стояла біля ліжка, її образ затримався у його погляді. На ній була святкова білизна з мережива яскраво-червоного кольору, яка підкреслювала її ніжність і впевненість одночасно. Її волосся спадало м’якими хвилями, а погляд був наповнений легким хвилюванням і бажанням.

— Ти зробила це все для мене? — запитав він, кидаючи погляд то на неї, то на альбом.

Емі злегка посміхнулася, схрестивши руки на грудях:

— А ти думав, я забуду про такий важливий момент? Ну.. можливо трохи зарано, та все ж, хотіла провести день народження разом з тобою.

Аорон відчував, як його серце калатає сильніше. Він обережно закрив альбом і поклав його на тумбочку, а потім підвівся. Його очі пробіглися по ній, затримуючись на кожній деталі.

— Ти дивовижна, — сказав він, наближаючись до неї.

Емі зробила крок назустріч, дозволяючи їхнім поглядам зустрітися.

— Я просто хотіла, щоб ти знав, як багато ти для мене значиш, — прошепотіла вона.

— Я це відчуваю. І я вдячний за кожен момент, що ти подарувала мені, — відповів Аорон, обережно торкаючись її щоки.

Емі нахилила голову до його долоні, відчуваючи тепло його руки. Момент здавався ідеальним, наповненим ніжністю і спокоєм, якого вони обидва так потребували.