Читати книгу - "Під лапою Вовка, Ріна Март"

Повільно сягнувши земної тверді, Іван безшумно сховався в тіні стіни, що вела до воріт, які у темряві ночі виглядали як прохід у підземний світ або вихід з нього. Івану більше сподобався другий варінт. Самі того не відаючи, чаклуни Ордену зробили втікачам величезну послугу, знявши масивну браму з петель, таким чином вирішивши питання втечі за межі в’язниці. Сірко підняв з землі маленький камінчик, дмухнув на нього, прошепотівши відоме закляття тривоги, та кинув у бік дужих вороних, що були прив’язані до стовпів біля входу у темницю. Тієї ж миті тварини, мов по команді, дико захропли та почали несамовито виривати свої пута. Двоє незнайомців у каптурах кинулися до них, аби заспокоїти, тоді як фігура темноволосої жінки та одного з охоронців зникла усередині ненаситного черева Бастилії. Вони пішли за втікачами.

Цей відволікаючий маневр дав їм кілька дорогоцінних хвилин. Софія та Іван, ховаючись серед тіней і використовуючи вузькі проходи між стінами, зуміли пробратися до проходу, де ще недавно стояла масивна брама. Тепер їм залишилось розраховувати лише на власну швидкість та хитрість.

Нарешті вони, ніким не помічені, мов дві безмовні тіні, шугонули у прохід, та вибралися за межі в'язниці. Їхні серця стугоніли в унісон, немов шалені. Софія зі страхом у очах озирнулася востаннє на похмурі стіни , що нависали над ними, немов величезні скелі. Вона знала, що це тільки початок. Орден не залишить її у спокої, допоки вона жива. Вона уникнула справедливого покарання цієї ночі, але Орден ніколи не зупиняється.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ

Любий читачу, якщо тобі подобається моя творчість. напиши про це у коментарях та постав уподобайку. Це надихне мене писати ще краще для тебе ))