Читати книгу - "Фундація"

— У цьому безладі не вистачає романтичного ореолу?

— Ні, тут бракує натовпу з емоційними вигуками.

— Це те саме.

— Меллоу, прокинься. У тебе є дві альтернативи. Або ти демонструєш людям динамічну зовнішню політику, якими б не були твої особисті плани, або ти маєш досягти якогось компромісу із Саттом.

Меллоу відповів:

— Добре. Якщо мені вже не пощастило з першою, спробуймо другу. Сатт щойно прийшов.

Сатт та Меллоу не бачилися особисто з дня судового процесу, що відбувся два роки тому. Вони не помітили один в одному жодних змін, крім хіба що тієї делікатної обставини, що ролі правителя й бунтівника змінилися.

Сатт сів на своє місце без рукостискання.

Меллоу запропонував йому сигару й сказав:

— Не заперечуєте, якщо Джаел залишиться? Він щиро прагне компромісу. І може виступити посередником, якщо ми з вами почнемо втрачати самовладання.

Сатт знизав плечима.

— Для вас компроміс буде вигідним. Колись я просив вас викласти ваші умови. Тепер, я припускаю, ми помінялися місцями.

— Ваші припущення правильні.

— Тоді ось мої умови. Ви повинні відмовитися від своєї незграбної політики економічного підкупу та торгівлі технічними новинками й повернутися до випробуваної часом зовнішньої політики наших батьків.

— Ви маєте на увазі завоювання за допомогою місіонерів?

— Саме так.

— Отже, ніяких інших компромісів бути не може?

— Ні.

— Ем-м-м. — Меллоу дуже повільно запалив сигару і затягнувся. — За часів Гардіна, коли завоювання за допомогою місіонерів було чимось новим і радикальним, люди на кшталт мене виступали проти. Тепер це випробуваний і освячений метод — усе, як любить Джоран Сатт. Але скажіть мені, як би ви витягнули нас із нинішньої халепи?

— Вашої нинішньої халепи. Я до неї не маю жодного стосунку.

— Добре, хай буде по-вашому. Але скажіть.

— Ситуація свідчить про потужний наступ. Тактика відступу без бою, яку ви для себе обрали, — це для нас смерть. Це визнання нашої слабкості перед усіма світами Периферії, для яких демонстрація сили має першорядне значення і серед яких чимало стерв’ятників, готових роздерти на шматки наш труп. Ви повинні це розуміти. Ви ж зі Смирно, чи не так?

Меллоу пропустив цей натяк повз вуха й сказав:

— А якщо ви переможете Корелл, то що робитимете з Імперією? Вона і є нашим справжнім ворогом.

Куточки рота Сатта розтягнулися в посмішці.

— О ні, ваш звіт про візит на Сивенну був повним. Намісник Норманнського сектора зацікавлений у розпалюванні ворожнечі на Периферії на свою користь, але це для нього лише другорядне питання. Він не ставитиме все на карту заради експедиції на край Галактики, коли в нього під боком п’ятдесят ворожих сусідів і Імператор, проти якого можна повстати. Я передаю ваші власні слова.

— О, він міг би це зробити, Сатте, якби думав, що ми достатньо сильні, щоб становити для нього загрозу. І він може так подумати, якщо ми знищимо Корелл, кинувшись у лобову атаку. Ми повинні діяти більш непомітно.

— Наприклад?

Меллоу відкинувся на спинку крісла.

— Сатте, я дам вам шанс. Ви мені не потрібні, але я можу вас використати. Тому я зараз вам усе розповім, а потім ви можете або приєднатися до мене й отримати місце в коаліційному уряді, або зіграти роль мученика та згнити у в’язниці.

— Останній варіант ви вже колись спробували.

— Сатте, це не дуже важко зробити. І нагода лише наближається. А тепер слухайте. — Очі Меллоу звузилися.

— Коли я вперше приземлився на Кореллі, — почав він, — я підкупив комдора дешевими прикрасами та пристроями, що завжди є в запасі в торгівця. Спочатку мені це було потрібно лише для того, щоб нас пустили на сталеливарний завод. Подальшого плану в мене не було, але це мені вдалося. Я отримав те, що хотів. І лише після візиту до Імперії я зрозумів, яку потужну зброю можна створити за допомогою цієї торгівлі.

Ми зіткнулися з кризою Селдона, Сатте, а кризи Селдона розв’язуються не окремими особами, а історичними силами. Коли Гарі Селдон планував свою історію майбутнього, він розраховував не на блискучий героїзм, а на потужний розвиток економіки та соціології. Тож вихід із різних криз можна знайти за допомогою сил, які є для нас доступними в певний відрізок часу. У нашому випадку — це торгівля!

Сатт скептично підняв брови й скористався паузою.

— Сподіваюся, що я не розумово відсталий, але я щось не дуже розумію вашу розпливчасту лекцію.

— Зрозумієте, — сказав Меллоу. — Зауважте, досі сила торгівлі залишалася недооціненою. Уважалося, що вона може бути потужною зброєю лише під контролем духовенства. Але це не так, і це мій внесок у ситуацію в Галактиці. Торгівля без священиків! Сама лише торгівля! Вона достатньо сильна. Та перейдімо до справи. Корелл зараз у стані війни з нами. А отже, наша торгівля з ними припинена. Але — зауважте, що я кажу про це просто як про побічну проблему, — за останні три роки ця республіка все більше й більше переводила свою економіку на ядерні технології, які ми запровадили і які лише ми можемо продовжити постачати. А тепер, як ви думаєте, що відбудеться, щойно маленькі ядерні генератори, а разом з ними й пристрої один за одним почнуть виходити з ладу?

Першою вийде з ладу дрібна побутова техніка. За півроку цього безвихідного становища, яке ви ненавидите, атомний ніж на кухні в жінки вже не працює. Її піч починає виходити з ладу. Пральна машина вже не може впоратися зі своїми завданнями. А система контролю за температурою та вологістю вимикається в спекотний літній день. Що станеться?

Він зробив паузу, і Сатт спокійно відповів:

— Нічого. Люди витримують чимало проблем під час війни.

— Абсолютно точно. Витримують. Вони посилатимуть своїх синів тисячами, щоб ті гинули жахливою смертю на розбитих зорельотах. Вони витримуватимуть ворожі бомбардування, якщо це означатиме, що їм доведеться жити на черствому хлібі й брудній воді в печерах, що знаходяться на глибині півмилі. Але дуже важко витримати такі маленькі дрібниці, коли немає патріотичного піднесення перед неминучою небезпекою. Це буде глухий кут. Не буде жертв, обстрілів, битв.

Буде лише ніж, що не ріже, піч, що не готує, дім, у якому холодно взимку. Це буде дратувати, і люди почнуть ремствувати.

Сатт повільно