Читати книгу - "Тiло™"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ясміна Хіменес. «Я».
Тері Джонсон. «Т».
Евлалія Романо. «Е».
Белла Вілмор. «Б».
Еліз Жобер. «Е».
Одрі Стівенс. «О».
Барбара Дін. «Б».
Роуз Стонері. «Р».
Анна Флемінг. «А».
Ліндсі Джил. «Л».
Не вистачало ще однієї, останньої літери. «А». Щойно вона додасться, в убивці вийде речення.
Я тебе обрала.
— Ці слова щось означають для тебе?..
Я тебе обрала. Тепер ти маєш захищати й оберігати мене.
Юрій рвучко підвівся, пройшовся кімнатою, зупинився біля вікна. Перед очима постала Іванка. Ім’я Ештон англійською починалося з літери «А». Усе поволі ставало на свої місця. Той, хто пише, незабаром уб’є Ештон, поставить крапку і на деякий час заляже на дно. Вигадає, чим замінити українське «и», й розпочне вбивати знову, щоб закінчити звертання, з котрого розпочалося знайомство Юрія та Іванки. І йому знадобиться ще багато літер.
— Як… як ти дізналася?
Ештон ніяково опустила очі.
— У мене тут забагато вільного часу. Я люблю розгадувати кросворди.
Тепер Юрій знав, що має робити. Він швидко рушив до дверей.
— Не виходь із палати. Не впускай нікого. Не відчиняй вікно. Хай там що. Під жодним приводом, навіть якщо я попрошу.
— Але ж як це?..
— Роби, як я сказав.
Вона наздогнала його поглядом.
— Якщо ми більше не зустрінемось…
— Не треба. Ми зустрінемось, — грюкнувши дверима, Юрій покинув палату Ештон. На мить зупинився і… швидко попрямував геть.
Він влаштував у клініці справжнісіньке пекло. Не впускав і не випускав нікого без завіреного особисто дозволу, проводив численні дізнання, викликаючи працівників та пацієнтів по черзі до свого кабінету, ретельно перевіряв усіх разом і кожного зокрема… Юрій був певен — убивця ховається в його клініці, десь зовсім поряд, і потішається з нього. Володіє українською. Знає про Іванку. Може виявитися ким завгодно. Утім, то лише питання часу, коли він знайде злочинця.
Здавалося, лікар просканував усіх. Лишилася тільки одна людина, котру наразі ніде не вдавалося розшукати. Юрій свідомо залишив його на кінець, сподіваючись, що до нього справа не дійде, бо то був його єдиний друг — доктор Абангу Мванаджумба, або ж просто Бен.
Шаман.
10
Опинившись на спорожнілому підземному паркінгу, він зненацька відчув чужу присутність. Щойно очі звикли до напівтемряви, помітив у віддаленому кутку зсудомлене тіло, що здригалося в корчах і конвульсіях. Наблизився. Упізнав Бена. Того лихоманило. Забившись у куток, він кашляв, плювався кров’ю й тремтячою рукою, що стискала шприц, намагався зробити собі ін’єкцію.
Юрій присів біля нього.
— Дай допоможу, — відібравши в афроамериканця шприц, швидко зробив ін’єкцію. І тільки потім поцікавився: — Що це? Ти знову хворий?
Заледве перевівши подих, Бен дочекався, аби приємне тепло розлилося жилами, і лише потому заговорив:
— Трапляється… Був сьогодні на заміні — пересаджував нового пацієнта в колишнє тіло маніяка-серійника. Сповз респіратор під час стерилізації, нахапався усілякої гидоти, як ти колись. Але за кілька хвилин я буду в порядку…
Юрій насторожився, зиркнув на шприц, який досі тримав у лівиці.
— Бене, я ще раз питаю: що це?
Той нервово розсміявся, знову закашлявся, сплюнув кров’ю.
— А ти як гадаєш? Дивовижний винахід! Називається «екстракт чистої радості». Гримуча суміш галюциногенів, котрі ти палиш у своїх цигарках, — дитяча забавка супроти цього… — він знову зайшовся в нападі кашлю, але цього разу все минулося швидше. — Бачиш, під час утилізації донорських душ виділяється речовина, в котрій сконденсовані всі приємні позитивні емоції, які вони переживали в своєму житті, доки ми їх не вбили. Ти й не уявляєш, які я бачу сни! Не я один такий, до речі. Засновники корпорації нічого не мали б проти. То ж виробничі відходи.
— Ні. — Юрій підвівся. — То чужі життя.
Бен скочив на ноги, прокричав йому навздогін:
— Заради Бога, ти що, не брав? Ти справді нічого не брав у них?.. Усі беруть! Так влаштований світ, прокинься!
Юрій навіть не озирнувся. Пожбуривши шприц убік, рушив до свого «шевроле». Можна було брати. А він… не брав. Тепер зрозуміло, звідки всі оті Бенові жарти й дотепи. Із життя інших. Непрожитого життя інших. Можна було брати.
Але Бен не вбивця. Принаймні не той, котрого він шукає.
Уже біля машини його наздогнав злий вигук афроамериканця:
— Ти спиш із донором, і всі про це знають!
— Знають?.. — Юрій зупинився, завмер.
— Так, знають! — Бен наблизився до нього, пильно глянув у вічі. — А це не просто дівка, яку ти міг би підчепити у барі! Вона коштує грошей, Юрію, а ти поводишся з нею, як зі своєю власністю. Лишаєш на її тілі синці і шрами… Незабаром вона не буде варта й половини заявленої на неї
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тiло™», після закриття браузера.