Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Трагедії 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедії"

276
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедії" автора Евріпід. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 92
Перейти на сторінку:
Аїдових...

СТАРЕЦЬ

Тоді б я міг спокійно із життя піти.

ЕЛЕКТРА

Однак Ореста проведи насамперед.

СТАРЕЦЬ

Туди, де німфам свято влаштував Егіст?

ЕЛЕКТРА

Ну, так. І все, що треба, скажеш матері.

СТАРЕЦЬ

660] Що чув од тебе, - слово в слово їй скажу.

ЕЛЕКТРА

(Орестові)

Берись за діло. Першим завдаси удар.

ОРЕСТ

Готов я, сестро. Хай лиш хтось веде мене.

СТАРЕЦЬ

Вести готов я, хай і старець, з радістю.

ОРЕСТ

Отецький Зевсе! Стань на ворогів моїх!

Поспівчувай нам, гідним співчуття твого!

ЕЛЕКТРА

Поспівчувай нам! Ми ж бо - внуки, кров твоя!

ОРЕСТ

Й ти, Геро, вівтарів мікенських владарко,

Якщо це справедливо, взяти верх нам дай!

ЕЛЕКТРА

За батька дай помститись найдорожчого!

ОРЕСТ

670] Й ти, батьку, що в Аїді, вбитий підступом,

І ти, владарко Земле, - простягаю ось

До тебе руки, - не залиш дітей в біді!

ЕЛЕКТРА

Бери з собою всіх полеглих списників, [263]

Що з ними ти фрігійців подолав колись,

Усіх, хто нечестивих вбивць ненавидить!

ОРЕСТ

Ти чуєш, батьку, жертво неньки нашої?

ЕЛЕКТРА

Усе наш батько чує. Та вже йти пора.

Егіста вбити мусиш - я прошу тебе.

А трапиться, що згинеш, переможений, -

680] Вважай, що я вже мертва: не вагаючись,

У груди меч двогострий устромлю собі.

(Подає братові зброю).

Тепер піду додому й приготую все.

Щаслива буде звістка - святкуватиме

Весь дім наш, а загинеш - опечалиться

Назавжди. Ось що, брате, я кажу тобі.

ОРЕСТ

Усе я знаю.

ЕЛЕКТРА

А тому-то мужній будь.

Орест з Піладом відходять.

(До хору).

А ви, жінки, негайно сповістіть мені,

Як бій почнеться. Буду ждати наслідку

З мечем напоготові: ворогам своїм

690] Повік не дамся в руки, переможена, -

Над мертвим тілом хай собі знущаються!

(Відходить).

СТАСИМ ДРУГИЙ

Строфа І

Ще й такий є між сивих переказів:

Десь на схилах аргоських гір

Пасовищ охоронець - Пан

Оспівав на солодкій сопілці своїй

Годувальниці-матері славне дитя -

Золоторунне ягнятко.

На підніжжя стрімке

Ставши, гукає окличник:

700] «Гей, на площу, на площу всі,

Хто в Мікенах живе, спішіть!

Там вас дивнеє диво жде -

Посланий небом лячний [264]

Вашим володарям дар»!

Атрідів дім

Радості й щастя повен.

Антистрофа І

Відчинилися храми золочені,

Забуяли вогнем ясним

В усім місті жертовники.

710] Милозвучні пісні свої флейта лила,

Супровідниця муз, - про ягня золоте,

Дивне Тієстове руно,

Йшла вже слава лунка.

Потім дружину Атрея

Він схилив до перелюбу

І те чудо, небесний дар,

Разом з нею в свій дім забрав.

Людям же гордо звістив:

«Я володію тепер,

720] Лиш я один,

Золотосяйним дивом».

Строфа II

Повернув тоді Зевс

Мерехтливих зірок шляхи

Й сонця палахкотливий блиск

І промінну Аврору.

Й на південні краї поплив

Небосхилом пекучий жар,

А на північ - дощі потяглись.

Володіння Амона зате

730] Геть засохнули - ні роси,

Ні рясних благодатних злив

Із неба.

Антистрофа II

Так говорять. Мені ж,

Далебі, щось не віриться

В те, що шлях свій змінить могло

Сонце золотолике

Всім на шкоду, аби лишень

Хтось один був покараний.

Задля страху - щоб шана була

740] До богів, пішли вигадки ті.

їх забувши, ти мужа свого

Вбила, хоча такі славні брати

У тебе. [265]

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Та що це?.. Крик чи стогін? Чули, подруги?

Чи то здалося?.. Попідземний Зевса грім?..

Ну ось же, ось... Виразні чути оклики.

Електро, вийди з дому, підійди до нас!

Входить Електра з мечем.

ЕЛЕКТРА

Ну що там, мої любі? Як там бій іде?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Не знаю. Чую крик лиш. Мов конає хтось.

ЕЛЕКТРА

(прислухаючись)

750] Іздалеку долинув... Чутно все-таки...

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Далекий голос, а такий виразний він.

ЕЛЕКТРА

Чи то аргівець зойкнув, а чи з друзів хто?..

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Не розпізнати. Там на всі лади кричать.

ЕЛЕКТРА

(прикладаючи до грудей меч)

Умерти мушу, значить. Що ж вагаюся?

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

(хапаючи її за руку)

Стривай! Спочатку все докладно виясни.

ЕЛЕКТРА

Якби все добре - вже були б тут вісники.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Ще прийдуть: таж нелегко вбити владаря.

Входить вісник.

ВІСНИК

Мікенські діви й друзі! Сповіщаю вам

Про перемогу: доля усміхнулася

760] Оресту. Впав убивця Агамемнона

Егіст. За це Всевишнім слід подякувать.

ЕЛЕКТРА

А хто ти? Так на слово й довірять тобі? [266]

ВІСНИК

Не впізнаєш, Електро, слуг Орестових?

ЕЛЕКТРА

О друже любий, вибач: не впізнала я

Тебе із страху, щойно лиш приглянулась.

То впав убивця батька?.. Впав, ненависний?

ВІСНИК

Упав. Для тебе ще раз я потверджую.

ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ

Богове! Правдо всевидюща! Дяка вам!

ЕЛЕКТРА

Та розкажи-но, як Орест убить зумів

770] Тієстового сина? Розкажи мерщій?

ВІСНИК

Лиш за поріг ступивши, скоро вийшли ми

На шлях, де двоколійний біг од воза слід.

Ось там і був зухвалець - володар Мікен.

Гуляв собі в саду він гарно зрошенім

І гілки мирта для віночка зрізував.

Нас, вгледівши, гукає: «Я вітаю вас,

Мандрівці! Хто такі ви? Із яких країв?»

Орест же: «До Алфея ми з Фессалії

Йдемо з дарами Зевсу Олімпійському».

780] Егіст на те: «Із нами випадає вам

Гостину розділити: он бичків яких

Я вибрав - хочу німфам їх пожертвувать.

Уранці розбуджу вас - надолужите

Своє в дорозі. Не відмовте в дім зайти».

Хапає з цим за руку й прямо силою

Веде у дім нас - як тут заперечити?

Ледь увійшли ми, - вже нетерпеливиться:

«Гей, хто там? Швидше принесіть води гостям,

Щоб тут же, чисті, стали при жертовнику».

790] Орест же знову: «Щойно ж ми омилися

В воді струмковій. Та якщо з аргосцями

Складати жертву можна й чужоземцеві,

То ми готові й згодні, повелителю!»

На тому й стали; перервалась бесіда:

Відклавши зброю, і сторожа, й слуги всі

Взялись ураз за діло. Ті із дзбанами

Біжать, а ці - з кошами; інші вогнище

Розводять і довкола нього мідниці

Опуклі ставлять. Дім весь ходить ходором.

800] Тут муж твоєї неньки на вівтар сипнув

Рясним ячменем, так ось примовляючи:

«Хай часто, німфи скельні, я й жона моя, [267]

Що дома, вам дарами догоджаємо.

Нехай щастить нам; ворогів - хай лихо б'є!»

Тебе й Ореста, значить. А велитель мій

Благав богів про інше напівшепотом -

Вернути дім отецький. Сам Егіст тоді

Взяв ніж прямий з корзини; зрізав шерсті жмут

І тут же кинув у вогонь правицею.

810] Як тільки слуги підняли бичка того -

Штрикнув його залізом, а

1 ... 55 56 57 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедії"