Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Дивний світ 📚 - Українською

Читати книгу - "Дивний світ"

235
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Дивний світ" автора Олександр Іванович Шалімов. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 189
Перейти на сторінку:
class="book">— Край потрапив, — пробурчав Стів, маніпулюючи клавішами на пульті управління.

— Як і раніше нічого не чути, ЕНе? — поцікавився Рей у кібера.

— Сигналів радіозонда немає.

Через кілька хвилин встановили за голограмами гадане положення загадкового фрагмента. Висунули спрямовану антену. Зорієнтували. Радіозонд мовчав.

— Лечу, — вирішив Рей.

— Але ти не знайдеш, — скривився Стів. — Там таке кришиво і все схоже. Вчора це була чиста випадковість, що я… затримався біля нього…

— Спробую все-таки. Можливо, розгледжу сам маяк.

— Голка в горі металевого брухту… Ти не уявляєш, як усе це виглядає зблизька.

— Дещо уявляю за твоїми голограмами.

— Давай краще полечу я. Мені буде простіше, і, до речі, перевірю свої вчорашні враження. Одна штука мені вчора видалася дивною. Я не розповідав тобі.

— Що саме?

— Якась незрозуміла радіолуна. А зараз починаю думати, що це могла бути й не радіолуна.

— Поряд Сатурн із його випромінюваннями.

Стів похитав головою:

— Ні, це не Сатурн… Якщо тільки мені не здалося, це щось зовсім інше.

— Як воно проявлялося?

— Розумієш, так дивно, що мені навіть не захотілося тобі розповідати, особливо після тієї полеміки в нашим шановним Мудраком.

— І все-таки?

— Я чув свої власні слова, які адресував тобі, але їх мовби вимовляв інший голос.

— Інший?

— Так… Не мій голос. Але я це погано розрізняв. Луна накладалася на твої слова, Рею. Мене насамперед цікавило, що говориш ти. Я спочатку навіть не надав значення цій луні. Тим більше що ми тоді розмовляли про мою знахідку. Обидва були збуджені. Вже по дорозі назад я задумався про цей голос.

— Значить, інтервал між сигналами й відображенням був досить значним?

— Декілька секунд. Але, розумієш, це не було простим відображенням. Слова залишалися моїми, але… їх вимовляв інший голос. Начебто жіночий голос, Рею.

— Він був схожий на голос однієї з твоїх знайомих, Стіве? — запитав нараз ЕН.

Стів невдоволено глянув на кібера.

— До чого тут мої знайомі? Вони залишилися на Землі або, в крайньому випадку, на Марсі.

— Ні, це важливо, Стіве, — і кібер багатозначно підняв палець.

— Запевняю вас обох, це зовсім не було галюцинацією.

— Значить, луна має бути записана на плівці наших переговорів. Нічого не варто перевірити.

Рей зробив рух, щоб устати.

— Не турбуйся, Рею, — сказав ЕН. — Я вже перевіряв. Плівку вашої розмови я прослуховував уночі, коли аналізував голограми. На плівці лише ваші голоси — твій і Стіва. І нічого більше. Надійність сто відсотків.

— Трясця! — вирвалося у Стіва.

— Емоційна нестриманість… — почав ЕН, знову піднімаючи палець.

Рей багатозначно глянув на кібера, той кашлянув і замовк.

— Ну, продовжуй, — похмуро запропонував Стів.

— У нас немає часу на дискусії, — швидко сказав Рей. — Планетоліт не може довго залишатися поблизу кільця. Погляньте на інтенсивність випромінювання! Ми витрачаємо зараз надто багато енергії на захист. Я згоден. Лети ти, Стіве, — залишиш там другий радіомаяк, відтак відразу полечу я.

— Летіть обоє, — запропонував ЕН. — Я залишуся на планетольоті. За інструкцією це допустимо, коли планетоліт знаходиться у фіксованому положенні.

— Ні, — рішуче відрізав Стів. — Спочатку я полечу сам, а потім подивимося.

— Будь ласка, — спокійно сказав ЕН і неквапливо покинув кабіну управління.


* * *

Приблизно через півгодини після старту пошукової ракети короткі повідомлення Стіва почали чергуватися з репліками, що свідчили про його зростаюче роздратування.

— Висота триста метрів, ще один схожий фрагмент… Трясця… Не він… Змінюю курс… Незрозуміло… Висота двісті… Навіть я не можу знайти його… Висота триста… Змінюю курс… Ні… Знову не те… А, щоб ти анігілював…

— Спробуй рухатися паралельними курсами, — порадив Рей.

— А я що роблю? — відгукнувся Стів, сердито глянувши з центрального екрану. — Просто не розумію, куди він міг запропасти.

— Як із випромінюванням, Стіве?

— На межі.

— Тоді повертайся. Придумаємо щось інше.

— Ще кілька курсів, Рею. Не міг же він випаруватися!

— Гаразд. Але не більше п’яти хвилин. Може, ми неточно визначили район?

— Район визначений точно, — заперечив ЕН, що повернувся в кабіну управління відразу ж після старту пошукової ракети. — Стів уже кілька разів пролітав над тим місцем, де має знаходитися маяк.

— Чому ж він не бачить?

— Фрагмент міг змінити положення. Стів бачить його з іншого боку і не може впізнати.

— Стіве, ти чув думку Ена?

— Чув, хай йому біс, але мені від цього не легше. Я не можу пірнути всередину кільця. Проміжки тут надто малі навіть для розвідувальної ракети.

— Повертайся, Стіве.

— Зараз… Ще два курси — і повертаюся.

— Стіве, чи чути вчорашню луну? — поцікавився кібер.

— Спочатку мені здалося, що так, але зараз я її не чую.

— І знову був жіночий голос? — запитав Рей.

— Начебто. Чутно було кепсько. Стоп… Я бачу його, хай йому грець. Справді, цей фрагмент змінив положення. Тепер відкрився майданчик. Я спробую причалити, Рею.

— Не дозволяй йому, — швидко сказав ЕН. — Не можна.

— Чому це не можна? — сердито запитав з екрану Стів. — Майданчик великий і рівний. Подивіться самі. Передаю вам зображення.

— Не можна, — повторив кібер. — Небезпечно. Наростає якесь нове випромінювання.

— Повертайся, Стіве, — наказав Рей. — Негайно повертайся. Скинь радіомаяк на цей майданчик і — назад. Це наказ.

— Зрозумів, виконую, — відказав Стів.

Його зображення на центральному екрані раптом розпливлося і зникло.

— Що трапилося, Стіве? — стривожено запитав Рей.

— Нічого, — почувся спокійний голос

1 ... 55 56 57 ... 189
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дивний світ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Дивний світ"