Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Неможливий романс, Мартіна Зоріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Неможливий романс" автора Мартіна Зоріна. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 55 56 57 ... 88
Перейти на сторінку:

«Не думай, не згадуй! Забудь!»

Але я не могла забути. В мені досі жило те відчуття, коли я вперше завагітніла й лише ось-ось дізналася про свій цікавий стан. Мене тоді розпирало від щастя. Хотілося весь світ обійняти та розцілувати кожного зустрічного. Я була щаслива та задоволена. Не могла натішитись своїм щастям доти, поки не стався викидень. На п’ятому тижні вагітності. Раптово. Та зовсім несправедливо.

Мене тоді наче живцем поховало. Я була тінню самої себе. Привидом, маривом. Бродила бездумно по дому, нічого не могла їсти, не хотілося виходити на вулицю й взагалі — жити не хотілося. Саме тоді, я й почала писати. Багато писати, виплескуючи свій біль та розпач на папір. І книги, саме книги, мене тоді врятували. Адже Влад, він не бажав говорити про те, що трапилось, ані згадувати.

«Не судилося!» — сказав він в один із вечорів, коли я заливалася гіркими сльозами, викидаючи придбані речі для малюка. В його голосі був такий холод та байдужість, що мене трусило від цього. Тоді я вважала, що це його спосіб захиститися від болю, та тепер, мені здається, що йому було насправді байдуже.

«З мене нянька не краще, повір. Та я готова врятувати тебе. Вкотре!», — після тексту, я додала веселого смайла з висунутим язиком.

«Я твій боржник. Довіку!» — не забарився з відповіддю Ярослав, — «Оплата круасанами й капучино приймається?»

Повідомлення Яра змусили мене усміхнутися й водночас відчути сором. Чому з Владом у нас немає такого спілкування? Чому ми не можемо ніяк порозумітися? Де я помилилася і що роблю не правильно?

Голова знову загуділа від негативних думок й не витримавши мук власної совісті, я зателефонувала чоловікові. Так хотілося почути його голос, дізнатися, як його справи й зрозуміти, що не все втрачено. Хотілося, проте...

— Що трапилось? — його тон був грубим та холодним.

— І я рада тебе чути, — я спробувала бути лагідною та не конфліктувати, — Як твої справи? Як підготовка? Я тобі телефонувала кілька разів, але ти не відповідав.

— Був зайнятий.

Настрій відразу погіршився від його тону. Стало ніяково та бридко випрошувати його увагу. Чому все так?

— Весь час? І вночі теж?

— Хіба ти не розумієш, що я тренуюсь? І так, весь час.

Вмить перехотілося щось говорити, доводити, шукати компроміс. Адже Влад на зустріч мені йти не хотів.

— Гаразд, — я зітхнула й прикусила губу, — Не буду заважати. Удачі завтра! Будь обережний.

Влад кілька секунд мовчав, а потім промовив:

— За мене не хвилюйся. Краще займись собою.

А потім різко скинув виклик.

Я ошелешено гляділа на екран смартфону, намагаючись переварити почуте. «Що ним не так? Якого біса?»

Я натиснула на зелену кнопку, бажаючи поновити виклик та голос оператора мені лагідно повідомив, що абонент поза зоною доступу.

Я відклала смартфон на стіл й повернулася до перегляду фото. У мене було ще майже пів години до приходу батька і я вирішила насолодитися моментом. Нехай весь світ зачекає! Трясця його матері!

Коли фотографії закінчились, я закрила теку й кілька хвилин бездумно гляділа на екран монітору. Приємні теплі спогади змішалися зі смутком та болем в душі, створивши вибухонебезпечний коктейль. Хотілося зробити щось дурне та божевільне, аби зняти напругу. Тільки от що саме, я не знала.

Водячи мишкою, я стала розглядати інші теки на робочому столі батька. Все було нудне та не цікаве. І я полізла в інші теки, сховані на диску. Нічого цікавого не було доти, поки погляд не зачепився за знайомі назви та імена.

На одній із папок красувалось фото певної місцевості нашого міста, а під нею напис «стадіон». Я клікнула, відкрила теку й переглянувши її вміст, була шокована. Навіщо батькові дані про проєкт Ярослава? Хотів інвестувати чи...?

Думати про другий варіант було вкрай небезпечно, адже я знала про славу батька у сфері бізнесу. Він не одну фірму довів до банкротства й купив за копійки. Не знаю, як саме він це робив: сам чи у нього були потрібні для цього люди, але факт залишається фактом. Батько прибрав до рук чимало знищених імперій своїх конкурентів й вправно ними керував, щороку збагачуючи свій капітал. В принципі, він лише цим і займався весь час. Навіть фітнес-центри, котрими зараз керувала Ельвіра, кілька років тому були куплені за дріб’язок на аукціоні й перетворені в процвітаючий оздоровчий комплекс.

Про свою знахідку, я вирішила нікому не розказувати поки що. А з батька я спитаю про це, гарантовано. Якщо він планує щось брудне та нечесне проти Ярослава, я буду змушена помішати йому в цьому.

 

 

1 ... 55 56 57 ... 88
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Неможливий романс, Мартіна Зоріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Неможливий романс, Мартіна Зоріна"