Читати книгу - "Ідеальна незнайомка"

Він гучно чмихнув.

– А ти завжди так дискутуєш? Намагаєшся підібрати якомога гостріші, дошкульніші звороти?

Я йому відрізала:

– А ти, Кайле, хіба інакший на роботі? Задля зізнання на допиті всі запитання прийнятні?

Він захитав головою.

– Моє завдання – розкривати злочини, очистити вулиці від криміналу і в такий спосіб дбати про безпеку інших. А це можливо тільки через з’ясування правди.

– Ну, ти недалеко втік від мене. – Я нахилилася вперед. – Просто ще не попадався.

Я подумала про листа, якого йому переслала. Цікаво, чи він теж подумав про те саме?

Кайл посовався на місці, поставив лікті на коліна.

– Хочеш сказати, що вчинила б так само знову?

Я уважно подивилася йому в очі, стишила голос, щоб Кайлу довелося нахилитися ближче. Ми мало не доторкалися чолами:

– Скажи мені, а коли служба внутрішніх розслідувань отримає анонімне повідомлення про те, що ти ночував у будинку підозрюваної – я ж тепер підозрювана? так? – скажи мені, як плануєш викручуватися? – Він аж закляк, але я не зупинилася. – Казатимеш: «Ну, сер, це було частиною плану для отримання зізнання»? Або: «Результат виправдовує засоби»? Або: «Я припустився помилки»? Готовий нести покарання, готовий до позбавлення звання, візьмеш неоплачувану відпустку, сидітимеш удома з думкою: «От навіщо так безглуздо зруйнувати собі кар’єру»? – Він був приголомшений, і, вочевидь, подумки повторював ті слова. – А може, сидітимеш удома з іншою думкою: «Я пожертвував кар’єрою заради істини, і заради неї без вагань готовий пожертвувати своєю професійною репутацією».

Він відкинувся назад, віддаляючись, закриваючись, завершуючи цю розмову.

– А все тому, – продовжила я, підвищивши голос, не в змозі приборкати гнів, – що твоя відповідь залежить від імовірних наслідків. Твоя відповідь залежить від усього, що ти побачив до цього моменту. Від того, на що ти готовий піти, що готовий прийняти. Від того, чи в тобі досі живий ідеалізм, який привів тебе сюди. А може, того ідеаліста вже давно не існує – зарізали вві сні під час одного з розслідувань? То якою буде ваша відповідь, детективе Доноване? Поясніть, будьте ласкаві.

Я вся тремтіла, не в змозі стримати люті.

Він підвівся з місця, схопив свою куртку й рушив до дверей.

– Надто пізно вибирати кращу відповідь, Кайле.

Він завмер біля виходу й обернувся.

– Я знаю, чого напевне не робитиму, – сказав він. – Не намагатимуся якось виправдати той факт, що чоловік наклав на себе руки через мою брехню.

Кайл стояв, не зводячи з мене погляду.

Прикуси язика, Ліє. Гнівом ще ніхто суперечки не виграв. Жбурнути вазу зі столу об стіну нічого не дасть. Верещати не допоможе.

Я спостерігала, як він виходить надвір. А всередині все горіло від люті, як розжарене вугілля. Як і тоді.

Я не згадувала у статті Арона Гемптона, але здогадатися, про кого йдеться, було неважко.

Я покладала надії на адміністрацію університету. Сподівалася, що вони цього так не залишать, проведуть розслідування і виведуть його за це на чисту воду, а може, і ще за щось серйозніше. Сподівалася, що моя стаття підштовхне поліцію уважніше поставитися до тієї справи.

Я уявляла, як Арон зауважив слушну нагоду. Скористався хвилею резонансних самогубств, яка була в усіх на устах, і додав ще одне. Поклав у ванній кімнаті біля тіла Бріджит повний пакет пігулок – ніби вона їх сама придбала. Інсценував самогубство. Назавжди увічнив на чорно-білому фото її широку усмішку серед інших облич.

Нехай мені не вдалося довести його причетність, але принаймні я вказала на нього. Хотіла привернути увагу адміністрації університету, зруйнувати його кар’єру. Я хотіла, щоб про це дізналася Пейдж.

Хотіла, щоб він прочитав газету – а я знала, що він прочитає. Хотіла, щоб він обов’язково побачив під текстом моє ім’я.

Коли я клацнула «відправити» листа з готовим текстом, зворушливий трепет пройняв мене по саму маківку, тремтіння пробіглося по всьому тілу – від хребта до пальців рук і ніг.

Наступного дня після опублікування моєї статті Арон зреагував доволі прямодушно. Дерев’яна балка, міцна плетена мотузка, вміло зав’язаний вузол і заспокійливе, щоб легше здійснити задумане, щоб угамувати нерви.

Офіційно самогубство викладача Арона Гемптона стало лише однією з низки тривожних публікацій у пресі, присвячених трагедіям, які сталися того семестру в студентському містечку. А також початком ґрунтовних змін у роботі служб психічної допомоги, стартом ширшої дискусії. Арона завжди пам’ятатимуть як жертву, врівні з тими дівчатами – і я ненавиділа його за це ще дужче.

У підсумку мене витурили. Усе, що було в моєму житті, я втратила. Ніби це я власноруч зав’язала ту петлю й накинула йому на шию.

Розділ 28

Після того як Кайл пішов, мені знадобилося кілька хвилин, щоб охолонути та опанувати себе.

Тоді я відкрила електронну скриньку, щоб знову переглянути повідомлення від користувача TeachingLeahStevens, і була готова відповісти. Звернутися до нього, так само, як він, через екран між нами. Я могла втілитися хоч у кого, як і він.

Але, увійшовши до свого профілю, я побачила інше непрочитане повідомлення. Від Ноа. Тема: Запитувана інформація. Особистого повідомлення в тілі листа не було, лише скопійований та вставлений текст із інших джерел, а також декілька доданих документів.

Ноа таки зреагував на моє прохання. Бо знав, що зобов’язаний мені. Це також було й визнанням його провини.

Я одразу зрозуміла, чому мені так мало вдалося з’ясувати самостійно. Бетані Енн Джарвіц провела значну частину своїх молодих років у державній виправній установі штату Пенсільванія.

Я з цікавістю нахилилася ближче до екрана. Бетані Енн Джарвіц – дочка матері-одиначки Джесіки Джарвіц, яка померла майже десять років тому, ймовірно від передозування наркотиками. Жодної інформації про батька. Низка адрес, усі розкидані по одному регіону, квартири, які змінювалися щороку аж до її ув’язнення. Перелік місць працевлаштування Бетані був дуже коротким – у двадцять років її вже засудили за підпал та невмисне вбивство. В одному з документів фонду соціального страхування було вказане ім’я її найближчої родички, двоюрідної сестри. Меліса Келлерман. І жодних даних про здобуття середньої освіти, отже, вона, ймовірно, не закінчила школи.

Бетані стала для мене ще більшою загадкою. Заради такої не влаштовуватимуть громадських акцій, не збиратимуть коштів і не розвішуватимуть табличок із закликами підтримати та помолитися. Ні,