Читати книгу - "Українське письменство"

Народився р. 1871-го у м. Рогатині в Галичині, син міщанина. Учився на філологічному факультеті у Львові, а потім у Відні. Учителював по гімназіях у Галичині та Буковині. Йому належить кілька популярних брошур, збірок віршів, новел та драм. Його байки друковані були у «Дзвінку».

Одна із співробітниць «Дзвінка», де містила байки і переклади («Три пальми» Лєрмонтова — 1897 р., «Казка о золотій рибці» 1897 р. тощо).

Пилипенко Сергій Володимирович народився у м. Києві р. 1891-го. Учився в Київській 1-й гімназії та на філологічнім факультеті Київського університету. Висланий із Києва за революційну роботу (С. В. Пилипенко з шкільних років належав до с-рівських організацій), учителював у Бориспільській вищій початковій школі на Полтавщині. Покликаний до армії, зайнявся революційною роботою по фронтових комітетах. Р. 1917-го редаґував у Києві газету «Народна воля»; в часі вступу до Києва червоного війська, р. 1918-го, належав уже до КП(б)У. З 1921—22 рр. цілком віддався видавничій та літературній роботі, працюючи по видавництвах («Черв. шлях», «Книгоспілка», ДВУ), організовуючи спілку селянських письменників «Плуг», редактуючи її видання тощо. Нині, крім того, працює в Шевченківському інституті.

Як байкар, Пилипенко виступив уперше р. 1922-го, видавши свою «Байківницю» — «чверть копи байок» (писати почав з р. 1918-го). Потім ці байки з додатками були перевидані р. 1927-го. Нові байки Пилипенка, як ориґінальні, так і перекладні з Крапиви, Янки Купали, Батрака, друкуються на сторінках «Плугу». Кілька перекладів з польського байкаря Красицького надруковано в збірнику творів Гулака-Артемовського (ред. Айзенштока, вид. 2-е й 3-є). Свої погляди на сучасну ролю байки, на потребу змодернізувати її форму та відсвіжити засоби Пилипенко висловив у статті «Іван Батрак та його байки» — «Плуг», 1929, VI, ст. 76 дд., а також у передмові до свого перекладу байок Крапиви — «Кропивині байки», переказав С. Пилипенко (ДВУ, стор. 48).

Псевдонім Василя Михайловича Елланського. Народився в с. Козел, недалеко від Чернігова, учився в Чернігівській семінарії, а потім у Київськім комерційнім інституті. Революційну кар’єру свою розпочав з юнацьких років. На початку революції працював у Чернігові, як член української партії с.-р. Пізніше став на чолі с.-рів-боротьбистів, увійшов до ЦК цієї партії, а р. 1920-го перевів сполучення боротьбистів з КП(б)У. Був редактором «Вістей ВУЦВК», зорганізував спілку пролетарських письменників «Гарт» і до самої смерті стояв на чолі організації. Помер 4 грудня 1925 р. на хворобу серця, що сталася в результаті загальної перевтоми.

Байки Василя Еллана всі з’явилися в результаті його діяльності публіциста: всі вони зв’язані з подіями дня і мають виразний сатиричний характер. Окремо зібрані вони не були, але увійшли в книгу: В. Блакитний (Еллан). Твори (повне зібрання). Уклав Г. Коцюба, за редакцією і з передмовою А. Хвилі. ДВУ, 1929, де становлять розділ: Сатири, байки, жарти.

Володимир Мойсейович Ярошенко — син учителя, — народився в с. Яхниках Лохвицького повіту р. 1898-го. Літературну роботу свою розпочав російськими віршами під час війни, першу українську книгу його «Світотінь» випустило видавництво «Сяйво» р. 1918-го. Байки Ярошенка вийшли першим накладом р. 1924-го в «Бібліотеці селянина» під назвою «Що й до чого». Вдруге — р. 1926-го під назвою «Байки».

Терещенко Микола Іванович народився в селянській сім’ї 14 вересня 1898 р. в с. Щербинівці Золотоніського повіту на Полтавщині. Учився в Золотоніській гімназії і потім у Київській політехніці. Перший твір свій видрукував 1918 р. в «Літерат.-науков. віснику». Нині належить до ВУСПП’у і редаґує журнал «Життя й революція».

Байка, як літературний жанр, цікавить Терещенка, здається, тільки в плані перекладної роботи. Із перекладів Дем’яна Бєдного Терещенко зложив книжечку «Колись і тепер», що другим, доповненим виданням вийшла 1925 р. в «Бібліотеці селянина» (ДВУ).

Годованець Микита Павлович вперше виступив з байками в поточній пресі в «Новій громаді» за 1923—1924 рр., «Пролетарській правді» за 1926 р., «Червоному краї» та ін., нині друкується в «Плузі».

Окремо байки його вийшли 1927 р. накладом газети «Червоний край» під назвою «Незаможник Клим» (ст. 30). Пізніше вийшли збірки: «Парася на парастасі» (ст. 32, вид-во «Плужанин», X., 1929), «Будяки» (ст. 54., ДВУ, Харків—Київ, 1930), «У колектив» (ст. 62, «Книгоспілка», X., 1930).