Читати книгу - "Моя СусІдка ВІдьма, Маріанна Ласкава"

– Рома!

- Не ну що Соф? Це рано чи пізно сталося б, нехай дізнається зараз, і від нас особисто, і всім стане легше.

- я йому скажу Софія, але знай, Стас так просто не відступить, і тебе не відпустить, ще й до нього. - сказав Костя

- Це ми побачимо ще! – сказав Рома

- гаразд, ви тут закінчуйте, ну те що типу почали, і нам потрібно докладно обговорити справу про випадок зі Стасом, так що чекаю на Вас у кафе за столиком.. - сказавши це він пішов

- і що тепер?

- Все буде добре солодка моя.

- думаєш, він скаже Стасові?

- як на мене нехай скаже, тобі буде простіше.

- Ой, не знаю Ром ....

- так усе пішли, поговоримо про справу, а про особистий вечір.. або не тільки поговоримо…

- я не думаю що ввечері ми побачимо Ром.

- Побачимося.

- Але Стас, він же.

- до завтра буде тут

- навіть не вздумай Дідіков!

- я нічого не робив, так сказав його лікар, коли я питав про його стан, щоб зробити детальне обстеження.

- Ну тоді добре..

- Тепер приведи себе в порядок і пішли.

І я швидко поправила одяг, зачіску, і ми мовчки пішли туди.

Коли сіли Костя почав:

- і так я хочу знати, що Вам уже відомо пан інквізитор, про справу Стаса? Чи є якась інформація?

- вважаю те що і тобі.

- Значить поки нічого невідомо, так?

- так, можу тільки сказати, що його чекали, по колесах стріляли з однієї з вулиць по дорозі, щоб все зробити під аварію, але щось не спрацювало, або не було наміру вбити, а лише покалічити.

- як дізнаєтесь, дайте знати…

- звісно..

- а тепер вибачте, але нам із Софією пора!

- Дай нам п'ять хвилин

- добре, чекаю біля виходу.

На це я кивнула, і він пішов, а Рома сказав:

- Будь обережна добре?

- Ти знаєш ще щось?

- Поки ні, просто це тип ...

- Що?

- Він на тебе так дивиться. це… капець, та це просто бісить! Я не можу спокійно сидіти дивитись, як на тебе дивляться інші мужики!

Я на це засміялася, взяла його за руку, він у відповідь стиснув її міцніше, і сказала:

- до нього ревнощі недоречні Дідіков.. так що навіть не починай все це марення, це нічого не дасть!

- точно?

- Так!

- але не дай бог.

- Дідіков вгамуйся!

- Добре, тоді давай так, я заспокоюся, але за це ми побачимося сьогодні ввечері ...

- а якщо…

- я сказав, значить побачимось!

- але, а як же він, і охорона, і все інше?

- це мої проблеми, я все вирішу! Твоя справа лише зібратися і підготуватися і бути дуже сексі

- Ну як знаєш….

- я потім все тобі напишу

- добре…

- І Соф?

- Що?

- я зараз так хочу тебе поцілувати, знала б ти.

- знаю.. але нам не можна..

- Врахуй, скоро цьому буде кінець! І тоді я буду з тобою робити все, що захочу і коли, і де!

- не сумніваюся..

- Тоді до вечора моя солодка.

- Так, поки, Рома ...

І тільки я встала і хотіла йти, як він узяв мене за руку і сказав:

- я буду сумувати..

- я теж..

І я, незважаючи на нього і більше не обертаючись, пішла.

Підійшовши до Кості, він глянув на мене зло і мовчки, і пішов уперед, а я за ним.

Потім ми сіли в машину, за нами охорона і поїхали додому.

Вдома, я швидко вийшла з машини і втекла до себе щоб уникнути розмови, там закрилася, і лягла на ліжко, Олі сидів на підвіконні і просто спостерігав за цим усім, причому мовчки.