Книги Українською Мовою » 💙 Підліткова проза » Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей 📚 - Українською

Читати книгу - "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Підкорись мені, дівчинко" автора Ванда Кей. Жанр книги: 💙 Підліткова проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 85
Перейти на сторінку:
Розділ 34

ФЕЛІКС

Кручуся в ліжку, намагаючись заснути. Очевидно доведеться провести безсонну ніч. Усе ніяк не можу змиритися з побаченим. Ну хто б міг подумати, що вона може з'явитися в нашому домі.

Зубрилка моя знаходиться через стінку. З боку кімнати, де вона перебуває, долинає звук телефонного дзвінка. Їй хтось телефонує. Мої вуха перетворюються на локатори. Прислухаюся, в надії вловити аби щось. І отримати хоч якийсь натяк, знайти ключ до розгадки цього ребуса. Марно.

За нашою мережею WiFi, видно, що вона онлайн. З ким вона листується? Адже хтось пише їй, і вона відповідає... Вона спілкується з Денисом? Вона фліртує в листуванні з тупим Денисом... Це моя фантазія, а може насправді вона листується там не з ним, а з якоюсь подружкою, або просто стрічку новин гортає.

Ну, ні, я доведу їй, що я гідний. Тримайся Поліна, ти потрапиш у мої тенета. Обов'язково. Тільки все потрібно ретельно продумати.

Мені здається, я чую кожен її крок. Кожен рух. Навіть ритм її дихання...

Уявляю, як страх пускає паростки в її душі. Вона намагається впоратися з ним. Переконує себе в тому, що непереможна. Як розширюються її очі. Уся тремтить, як осиковий лист на повітрі. Від невідомості й очікування біди за порогом цієї кімнати...

Те тремтіння, яке я відчув, коли побачив її, що заходить у кімнату по сусідству з моєю спальнею, я не забуду ніколи.

Що це за звук? Вона сміється!  Я відчуваю, як злість перемагає останні залишки моєї свідомості. Вона знущається наді мною...

Чую скрегіт власних зубів. Це я їх стискаю від... Нічого. Нічого, крихітко... Я покажу тобі, як сміятися в моєму домі...

Вона регоче! Краще б вона цього не робила. Я вже сідаю в ліжку, всовую ноги в капці. Мені так і хочеться зірватися з місця й кинутися туди, в сусідню кімнату. Та хто вона така, щоб я боявся вільно пересуватися своїм будинком і заходити до будь-якіх кімнат? Ось зараз піду і все з'ясую. Яким боком вона тут? Що робить у моєму домі? Набираюся рішучості і виходжу в коридор, намагаючись пересуватися безшумно, роблю кілька кроків у бік її кімнати, завмираю, постоявши кілька секунд, прислухаюся й дійшовши до дверей заповітної кімнати, кладу долоню на ручку дверей.  Ні, ні й ні. Немає такого приводу, щоб не дотерпіти до ранку для з'ясування всіх обставин. Спрацьовують гальма і я розвертаюся, не наважуючись вриватися вночі до дівчини.

Сумніви рвуть мою душу на шматки, кортить піти, сказати якусь ласкаву маячню, але вона точно не оцінить, я знаю. Прожене мене з кімнати. Заслужено. Згадується, яким я бував козлом і дурнем. Після цього вона навряд чи прийме мене і зможе спілкуватися як спілкуються з друзями.

Зітхаю, відвідування царства сну, мабуть, мені сьогодні не світить. Очей зімкнути не можу. Перевертаюся, змушуючи себе рахувати слоників.

Отруїла мене ця зараза... Гірше за всяку болячку - Це не лікується й Поліна не видаляється з мозку.

Звідки взагалі це в мені взялося?

Приходять на думку слова тата: коли закохаєшся сам, тоді зрозумієш і мене. Так ось, виявляється, як це воно?

Я закохався? У Поліну? Ну, напевно. Я ж мрію начистити рило Денису за те, що він крутиться навколо Поліни. Але я йому не дозволю її отримати.

Я думав, що ненавиджу її, а насправді не знав, куди подітися від думок про неї і як побороти бажання доторкнутися до неї. Бажання, яке оволодівало мною до тремтіння... Це й є любов?

Тоді мені воно не подобається.

Що ж так душу мені це кохання вивертає навиворіт?

Ідіотизм якийсь. Так мучитися, мріючи просто побачити, доторкнутися... Борсучка, тепер вона моя борсучка. Кидаюся погуглити: жіноча стать борсука - борсучиха.  Значить, трясця, буде борсучиха.

Боже, мій дах уже так їде тільки тому, що вона за стіною...

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 56 57 58 ... 85
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Підкорись мені, дівчинко, Ванда Кей"