Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"

Ми чекали в машині, коли вона вийде. Коли вона вийшла, я пішла до неї.

- Я не знаю, як вас звати, ми хочемо вам допомогти, для цього ви повинні нам все розповісти.

- Галино Семенівно я, гаразд, я розповім вам.

- Ходімо в машину.

- Клим дуже рано закохався в жінку старшу за нього. Я відмовляла його, казала, що вона йому не пара. Йому було вісімнадцять, він не хотів слухати мене. Потім виявилося, що вона любить травку. Ну ви зрозуміли яку. А потім вона завагітніла, народила, і коли малечі було півроку, вона принесла, сказала, що немає в неї сил, мала весь час кричить. Мені довелося дбати за Лідочкою, вона не хотіла цього робити. Я дуже її покохала, трохи згодом оформили шлюб з Аллою це мати Лідочки. Я виховувала Ліду. Вона у цьому так і не брала участі. Згодом вони таки розлучилися. Лідочка осталась з нами. І ось у Лідочки почався потяг до спиртного та наркотиків. Її треба рятувати.

- Я знайду клініку де їй допоможуть, - сказала я.

- Ми все сплатимо, - сказав Герман.

- Спасибі вам.

- Треба було одразу звернутися.

- А що Клим отримає за заповітом?

- Заповіт читатимуть через чотири місяці, тоді все й дізнаємося. Папа казав, що його включив.

Тетяна Вікторівна чекала на нашу розповідь. Після того, як їй все розповіли, нам потрібно було самим серйозно поговорити.

- Ліза, після тієї нашої зустрічі у кафе, я відчуваю, що ти напружена.

- Герман, ти дивно себе там повів.

- Я не очікував там тебе побачити.

- Ну ось і відповідь. Ти таємно хочеш вести ще одне життя.

- Ось не вигадуй.

- Чому ж, ти тоді був такий переляканий?

- Лізо, давай просто забудемо про той випадок.

- Але коли ти почав цю розмову, хочу запитати. Хто вона для тебе?

- Вона, - він замовк. Як він може сказати правду, що він з нею колись спав і йому подобалися її хитрощі в ліжку, і йому захотілося, просто захотілося з нею переспати. - Ми зустрілися випадково, просто давно не бачилися.

- Зрозуміло.

Гаразд, вдаю що повірила. Знав би, що в мене на тебе компромату ціла пачка. Але я поки не знаю, що мені робити з тим, що я знаю про тебе. Забути. О, я забула, мені треба у консультацію. Завтра неодмінно піду, а потім подумаю, що робити.

Ми лягли спати, він присунувся до мене, обійняв. Я аж завмерла, я не хочу від нього ніяких  пестощів, поки все не з'ясую. Зрадник.

- Геро, у мене зуб болить, не чіпляйся. Завтра піду до стоматолога.

- Ти вже записалась?

- Сам знаєш, не до того було.

Він одвернувся. Може, все-таки образилася, не повірила. А чому не повірила, вона не знає, про що я думаю. Все-таки мені з Лізою пощастило, вона така ніжна, домашня, справжня, кумедна, кохана. Я просто ідіот.

У консультації сказали, що у мене вісім з половиною тижнів. Я скоро буду мамою. Мені хотілося обрадувати Германа, а як же ті фото. Напевно він мені почне зраджувати коли у мене виростить живіт, тому що я стану не гарна. Напевно треба поговорити про все на чистоту. Бо недомовленості призводять до непорозуміння. А якщо він роздратується, що я йому відразу не розповіла. Я так і зробила б. Може забути, але тільки тоді слід очікувати, що він може мені зрадити. Як хочеться бути єдиною, коханою. Я вирішила спробувати забути, якщо хочу жити з ним. Через три дні вихідні я влаштую йому сюрприз. Подивлюся по його реакції, і як він поводитиметься коли я стану м'ячиком.

Ці дні я сяяла від щастя. Я фантазувала, як йому про це сказати, і уявляла, як він це сприйме.

Настала субота. Ми ще ніжилися в ліжку. Він цілував мене. Скоро він дізнається, що буде батьком.

- Германе, спустися вниз, швидше, - стукала в двері Тетяна Вікторівна.

- Що там таке трапилося? - Він одягнувся і вийшов.

Голос у Тетяни Вікторівни був схвильований, я вирішила вийти також. Я ще не встигла повністю спуститися зі сходів, побачила стоїть гарна дівчина, поруч коляска з дитиною і почула:

- Я втомилася. Не я хотіла цю дитину. Ти мене вмовив.

- Тихіше, не кричи, - він глянув у бік сходів. Я встигла притиснутись до стіни, щоб він мене не побачив.

- Я розумію, чому ти теж не хочеш цієї дитини. Тому що народилася дівчинка.

- Я прошу тебе не кричи, давай зайдемо до їдальні і спокійно поговоримо.

- Та ти просто не хочеш, щоб вона дізналася про нашу домовленість. Коротше, я все зрозуміла, забирай дитину. Він завів її в їдальню і зачинив двері.