Читати книгу - "Зерно правди"

А Малка виїхала. Казали ті, хто був у Двікозах, начебто спіткнулася й не перестрибнула через такий рів, що його німці викопали навпроти вокзалу, щоб перевіряти, хто сильний і може працювати. Але де там, не могла Малка не перестрибнути, вона була спритніша, ніж усі вони, разом узяті.

Ніколи потому в неї такої подруги не було.

8

Коли його висадили біля хвіртки, побажавши гарного вечора, він мало не накинувся на них з кулаками. Бидло, бидло кляте, вискочні нещасні; село невмиване, солома із чобіт стирчить, сиплеться з-за халяв цілими снопами. І цей прокурор не кращий. Соцреалістичних педиків він, бачте, плутає, у хаті, певне, хіба що трилогія Сенкевича стояла.

Прийшов додому, кинув куртку на вішалку і, не вмикаючи світла, налив собі півсклянки метакси. У нього була слабкість до цього надто солодкого грецького бренді. Сів у фотелі, заплющив очі. Не минуло й п’яти хвилин, як він плакав як мала дитина. Він знав теорію, розумів, що й досі перебуває на стадії недовіри, і ця стадія його влаштовувала, та іноді крізь недовіру, крізь переконання, що це лише гра, туфта, що цей цирк закінчиться, і все буде, як раніше, проникав біль, який доводив його до втрати свідомості. Тоді, наче хвилі, пропливали всі спогади останніх місяців, їхні найщасливіші моменти і точно найщасливіші моменти його життя. Елі п’є каву, рукав светра натягла на долоню, щоб чашка не обпікала руку. Елі читає книжку, ноги задерті на поруччя дивана, волосся зібране на одному плечі, щоб не заважало. Елі накручує пасмо на палець. Елі купається, волосся зібране у вузол, голова на подушці з піни. Елі жартує. Елі теревенить. Елі на нього кричить. Елі, Елі, Елі.

І враз відчув, що він не сам. Очі звикли до темряви настільки, що помітили привида. Темну постать у фотелі в кутку вітальні. Постать здригнулася й підвелася, повільними кроками рушила до нього. З того боку було світліше, хоча лампи ніхто не вмикав, але з вулиці пробивалося достатньо багато жовтого, розпорошеного в імлі світла ліхтаря, щоб він дедалі виразніше бачив риси постаті, аж нарешті впізнав її.

— Я чекав на тебе, — сказав він.

Розділ сьомий

вівторок, 21 квітня 2009

Рівно о 10:00 Ізраїль завмирає на дві хвилини, урочисто відзначаючи Йом Га-Шоа, День Голокосту. В Освенцимі проходить Марш живих, у ньому бере участь віце-прем’єр Ізраїлю, який прирівнює політику Ірану до нацистської Німеччини. Іранська прокуратура заявляє, що вимагатиме смертної кари для заарештованих авторів порнографічних сайтів. У Білорусі звільнено з посади тренера хокейної команди, яка мала сміливість виграти в команди Олександра Лукашенка, непереможної досі в чемпіонатах країни, наразі прочухана їй давали хіба що росіяни. Депутати приймають звіт уряду про підготовку до Євро-2012 (усе дуже непогано), міністерство фінансів не погоджується, щоби батьки, які живуть спільно без реєстрації шлюбу, сплачували податки з урахуванням дитини, а вроцлавські пожежниці скаржаться, що вони не можуть їздити на місце подій, бо для них немає жіночих роздягалок. Виявляється, що спільні роздягалки не заважають ані їм, ані, тим більше, їхнім колегам. Погода така сама, як учора. Сонячно й холодно.

1

Зрештою, я вам процитую, це саме з’явилося у «Твоїх вихідних»: «Позбавлена комплексів тридцятирічна пані шукає пана або й кількох, віком 55-65 років, готових до еротичних експериментів без зобов’язань, зате зі зв’язуванням». І такий емотикон із крапки з комою, мовляв, таке кумедне. «Французьке безе, гра в задні ворота, більярд на дві дірки, кайданки й крихта вдаваного насильства». І знову така мордочка підморгує наче. І мій номер телефону. Ви собі уявляєте, що робиться, коли в такій газеті напишуть, що баба шукає підстаркуватого мужика для еротичних забав, правда? Пів-Польщі дзвонить, решта шле есемески, ось, будь ласка, це оголошення з інтернету два тижні тому: «Із задоволенням побавлюся есемесками, на селі нудно, а хочеться трохи розважитися й зволожити мою шпаринку».

— Шпаринку?

— Так на Підляшші називають самі знаєте, що. Але це ще не все. «Пиши, я точно відпишу, а може й есемеску вишлю, завжди готові панове ВТК». Вам, звісно, відомо, що таке ВТК?

— Я ж прокурор.

— Так отож. І потім я два дні щокілька хвилин отримую повідомлення, яке є вульгарним переказом порнухи, а крім того страшенно нудне, не розумію, чому зеки через одного пишуть про секс через ґрати. У них там якісь шаблони? Мода така? І не треба мені радити змінити номер, я їх без кінця міняю, купу грошей на це витратила, а проте й тижня не минає — і знову те саме. А я ж у торгівлі працюю, без телефону ніяк, у мене партнери, гуртівні. І так дедалі гірше, люди нарікають, що додзвонитися не можуть, а як можна додзвонитися, коли в мене щотижня новий номер. Я думала, що це минеться, але ж ні. Тому я хочу подати офіційну заяву про скоєння, тобто заяву про підозру у вчиненні злочину й щоб цю шльондру, яка їздить на чужих чоловіках, нарешті посадили.

Прокурор Теодор Шацький страшенно симпатизував усім цим занадто експресивним жіночкам-торохтійкам, які скидалися на базарних королев часів ПНР, може, тому, що вони нагадували йому матір. Крім того він знав, що за всіма цими словами, кучерями, каблучками й пухнастими жакетами, завжди оздобленими брошками з бурштину, зазвичай криється золоте серце й органічна нездатність робити людям капості. І йому тим більше було прикро, що він не може сказати нічого втішного пані Згожельській, яка сиділа по той бік столу.

— По-перше, із цим ви повинні піти до поліції, це підпадає під правопорушення, і навіть якщо я прийму вашу заяву, то цим однаково займатиметься поліція, не варто бюрократію розводити.

— Порушення! Нічого собі. А те, що однокласники моїх синів у школі завжди якимсь чином про це дізнаються? А те, що партнери якось дивно посміхаються? Краще б вона мене побила, напала чи щось таке, та й по