Книги Українською Мовою » 💙 Класика » З вершин і низин, Франко І. Я. 📚 - Українською

Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

237
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "З вершин і низин" автора Франко І. Я.. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 56 57 58 ... 126
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Старший син три села лихвов

До зубоження довів,

Менші два сини провчили

Конокрадське ремесло,-

Ну, й зростало їх багатство

І поважання росло.

А наш Майлех все молився,

В божих заповідях жив

І добро творив. Таке він

Правило собі вложив:

Хто прийшов до нього бідний,

Десять центів він давав,

А ім’я його і назву

Зараз в книжку записав.

Як прийшлось йому вмирати,

Він отак сказав рідні:

«Будете мене ховати,

То сю книжечку мені

В гріб на груди положіте,

Щоб я богу показав:

Двадцять вісім тисяч шісток

Між убогих я роздав».

З уст до уст пішли слова ті,

Їх підхопив весь кагал:

«Двадцять вісім тисяч шісток!

Боже, таж се капітал!

Бачите, який побожний

Праведник між нами жив:

Все моливсь і тільки гроші

Богу в жертву положив!»

Ну, й не диво, що був погріб

Многолюдний і шумний.

«Двадцять вісім тисяч шісток!» -

Вкруг гуло, мов дзвін гучний.

Позавчора був той погріб.

Вчора шабас був. Ну, гіт!

Посходилась повна школа,

Помолилися як слід,

Почали вже розходитись -

Гамір, гутірка… І що ж?

«Двадцять вісім тисяч шісток!» -

Шепт іде, мов в листі дощ.

Ей, озлив мене той шепіт,

Я на лавку вилажу́.

«Слухай, бенай Ізруайль, 37

Я вам массе 38 розкажу!

Бачив сон я сеї ночі.

Мацюпіньким черв’ячком

Я повзу мов, підповзаю

Перед сам Єгови трон.

Бачу я: вага велика

Настановлена стоїть,

Коло неї сам Міхуайль

Меч поломінний держить.

Аж іде наш Майлех, згорбивсь,

Піт з чола його тече,

Двадцять вісім тисяч шісток

У мішку він волоче.

«Боже, я весь вік молився,

Не творив нікому зла,

І рука моя для бідних

Все отворена була:

У готових, чистих грошах

Ось заслуга є ціла!»

«На вагу!» - сказав Єгова.

Майлех кинув срібла міх,

І вага перехилилась

Аж архангелу до ніг.

«А тепер,- сказав Єгова,-

Я питатиму. Кладіть

На другу́ тарілку кождий

Підсудимого одвіт!

Сам ти заробив ті гроші?»

«Ні»,- рік Майлех і дрожав,

І на другій вже тарілці

Той одвіт його лежав.

І, о диво! Те маленьке

Слово «ні» одним кивком

Двадцять вісім тисяч шісток

Зрівноважило цілком.

«А ти знав,- пита Єгова,-

Відки йде маєток твій?

Знав, що кождий гріш в нім - кривда,

І неправда, і розбій?»

Затремтів ще дужче Майлех,

Гнувсь, і корчивсь, і цідив

Ледве чутно: «Знав, о боже,

Але ж се не я робив!»

І ся відповідь була вже

На вазі - і що ж отсе?

Двадцять вісім тисяч шісток

Фівкли вго́ру, мов пірце.

«А ти знав,- пита Єгова,-

Що сім’я твоя ціла

За ті гроші свої душі

На погибель віддала?»

Та на ті слова вже Майлех

Відказать ніщо не міг,

Почорнів увесь і, наче

Зв’ялий лист, звалився з ніг.

«Проч з ним відси! - загриміло

З трону.- Ошуканець сей,

Поки жив, побожним видом

Все ошукував людей,

А по смерті думав бога

Сими грішми підкупить!

Проч з ним! Ще йому на плечі

Тії гроші прикріпить!..»

Знаєш, досі в остовпінні

Слухали всі моїх слів,

Але скоро лиш скінчив я,

Раптом хор весь заревів:

«Гвалту! Епікур! Безбожник!

Геть! Най більш тут не дихне!»

І юрбою навалились,

З школи виперли мене.

А у сінях ну місити,

Бити, штовхати під бік -

Ледве я з життям із рук їх

Вирвався, насилу втік».

 

 

XIII

 

 

«Так-то Шая-Ляйб розстався

Із жидами і до нас

Умирать прийшов. І справді,

Швидко, наче свічка, згас.

Радісно вмирав він. «Много

Натерпівсь я,- говорив,-

Много я в гарячій крові

І добра, і зла творив.

Все бажав по-людськи жити,

Чоловіком з людьми буть…

Слава богу, що прийшлося

Хоч останній раз дихнуть

Між людьми, що справді люди,

Хоч огрітися в сім’ї,

Що блаженних патріархів

Вік нагадує мені».

Так-то, сину, і сконав він.

Золота душа була!

Без таких людей земля би

Сталась темна і гнила.

Може, то й за патріархів

Золоті часи були,

Та все-таки патріархи

Люд жидівський завели

У Єгипет у неволю,

Аж пророк-убійця встав,

З невгомонним, диким серцем,

Тих невольників підняв.

Вивів їх в пустиню дику,

Водив блудом сорок літ,

Та навчив їх здобувати,

Збудувати новий світ».

 

1-5 сент[ября] 1889

 

 

 

СМЕРТЬ КАЇНА

 

 

Убивши брата, Каїн много літ

Блукав по світі. Мов бичі криваві,

Його гонило щось із краю в край.

І був весь світ ненависний йому,

Ненависна земля, і море, й ранній

Пожар небес, і тихозора ніч.

Ненависні були йому всі люди:

Бо в кождому лиці людсько́му бачив

Криваве, синє Авеля лице -

То в передсмертних судрогах, то знов

З застиглим виразом страшного болю,

Докору й передсмертної тривоги.

Ненависна була йому і та,

Котру колись любив він більш вітця,

І матері, і більш всього́ на світі,-

Його сестра і жінка враз, нелюба

За те, що їй ім’я було - людина,

Що Авелеві були в неї очі,

І голос Авелів, і серце щире,-

За те, що так його любила вірно,

Що, хоч сама невинна й чиста серцем,

Не вагувалася для нього все

Покинути, з проклятим поділити

Його прокляту долю.

1 ... 56 57 58 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "З вершин і низин, Франко І. Я."