Читати книгу - "Ми - дракони, Тала Тоцка"

До Пікових Скель принци вирушили в супроводі цілого кортежу, до якого входили Рассел Северін та Івейна, за два тижні до поєдинку, по дорозі маючи намір зупинитися на ніч в апартаментах будинку Верон. Сам кортеж розмістився в селищі. До будинку Тони подорожні дісталися тільки до вечора, втомлені і голодні.

 Івейну, яка вже спала, Ейнар обережно дістав з карети, вніс в будинок і заніс в мансарду. Він дбайливо поклав її на ліжко, а сам сів поруч, маючи дивні відчуття від знайомих з дитинства запахів, що огорнули його м'якою ковдрою. Він заповнив собою пів-мансарди і з подивом дивився на стіни, які зовсім нещодавно здавалися йому високими і міцними. Зараз Ейнар знав — варто йому розгорнути плечі, підкинути руки, і заваляться вони разом з дахом, та й сам будинок складеться як картонний.

Скрипнули сходи, ними піднялася сенора Верон і зупинилася біля дверей.

— Підемо вечеряти, Ейнаре, — коли вони були удвох, Тона продовжувала називати його, як у дитинстві, на ім'я, дуже вже принц просив, і це була їхня таємниця. — Іві проспить до ранку.

За вечерею Рассел сидів розсіяний і неуважний. А коли принци вирушили спати, встав і почав збиратися.

— Не ходи до неї, — неголосно сказала Тона, прибираючи зі столу. Рассел застиг і повільно повернувся. — Вона не пустить тебе. Вона... вона зараз інша.

— Скільки? — він все зрозумів, але все ж в душі тліла надія.

— П'ятдесят років.

Рассел лише міцно стиснув губи, на його щоках заходили жовна.

— Мені потрібно її побачити.

— Вона не вийде до тебе, Расе. І ти її не турбуй. Вона не дозволить, щоб ти її побачив такою…

— Але я ж просив її! — він майже кричав, і цей крик був ближчий до відчаю. — Я просив її більше нікого не приймати!

— Вона хотіла стати молодшою хоча б ще на п'ять років, — і додала ще тихіше: — Вона не хотіла, щоб ти покинув її і пішов до молодої, Расе. А Гедеона молодша якраз на п'ять років. Ну, ту її, що була. Вона боялася втратити тебе.

— А їй не приходило в голову, що я її і такою... — Рассел не договорив і відвернувся. Вони помовчали. Потім він знову повернувся до Тони: — Як це було?

— До неї прийшов один відвідувач, вони про все домовилися, але потім... Езара дізналася, що він хоче, щоб його дружина стала безплідною, і зробила так, що ворожба подіяла на нього. А той узяв і заявив на неї в магічну жандармерію. Її змусили повернути йому життя і заплатити ще зверху, в цілому вийшло п'ятдесят років...

Рассел відліпився від косяка і попрямував до дверей

— Дякую, що розповіла. Але я все одно піду.

Швидко промайнули високі зарості, і ось уже ноги винесли його на знайому галявину до будиночка з червоним черепичним дахом. Тільки віконниці на вікнах були щільно закриті. Він обійшов будинок кілька разів і раптом відчув запах диму. З труби звивався димок, отже, відунья в будинку, ховається від нього за закритими віконницями. Від нього чи від себе?

— Езаро! — крикнув Рассел. — Езаро, відгукнися! Я знаю, що ти тут!

— Навіщо ти прийшов, Расе? — пролунав скрипучий старечий голос. — Я ж просила тебе не приходити.

— Я хочу подивитися тобі в очі, — Рас говорив повільно, чомусь кожне слово давалося йому насилу.

— Ти більше ніколи не побачиш мене, Рассел Северін, — почулося тихе, і йому навіть здалося, що вона хитнула головою. Головою з довгим по пояс сивим волоссям. Йому стало важко дихати, горло перехопило.

— Чому, Езаро? Навіщо? Ти ж обіцяла мені...

— Я хотіла стати молодшою, — прошепотіла вона, і на мить в її голосі майнули нотки тієї, колишньої Езари. Глузливої, завзятої жінки, яку він вперше в житті покохав. Майнули і зникли.

— Це через Гедеону?

— Ні Расе, не через неї. Через тебе. Я не хотіла втратити тебе, — останні слова вона говорила пошепки. Рассел рвонув на себе віконницю, але та не піддалася.

— Будь ласка, Расе, я не хочу, щоб ти бачив мене такою, ти повинен пам'ятати мене тією, молодою і бажаною.

— Але ти ж можеш знову...

— Ні. У мене відібрали ліцензію, я більше не відунья, а звичайна стара, метр Северин.

— Розповідай. Я все одно не піду, поки не дізнаюся.

— Добре. Він прийшов попросити амулет проти зачаття для своєї дружини, і я погодилася його виготовити. Це вимагало не так багато сил, але я попросила п'ять років зверху. Ціна його влаштувала, і ми домовились. А потім я дізналася, що його дружина вагітна, варто їй одягти цей амулет, вона втратить дитину і назавжди залишиться безплідною. Я заглянула в його чорну душу, цей негідник хотів потім звинуватити її в безплідді, розлучитися і одружитися з іншою, більш вигідною партією. Мені так стало шкода цю бідну дівчинку, бо ж вона кохала свого чоловіка, я це теж прочитала у нього в душі. Її мерзотний чоловік знав про це, знав і все одно збирався так негідно з нею вчинити. І я змінила заклинання.

— На що ти заговорила? — Рассел сидів під вікном, упираючись руками в коліна, і питав аби запитати, ніби це могло допомогти заглушити ниючий біль, що розтікався по грудях і погрожував розірвати його зсередини.