Читати книгу - "Небезпечний, Ніколь Кові"

СОФІ КЕРР

Кемерон відвіз мене до Святої Марії і коли ми були на парковці, я зітхнула.

-Пішли.-каже він і відкриває свої двері.

-Куди?-не розумію я.-Що ти робиш, Кемерон?

Він відкриває мої дверцята і я теж виходжу, а потім за секунду хлопець притискає мене до них всім тілом і впивається в мої губи.

-Про мене і так пліткують. Нащо ти це робиш?-крізь процілунок питаю я, та все ж посміхаюсь.

-Щоб припинили. Я ж казав, що сьогодні це вирішу.-каже він і на секунду відривається.-Вже збіглись.

Він кладе руки на дах машини і треться своїм носом об мій, опаляючи холодну шкіру своїм гарячим диханням.

-Дякую.-шепочу я і перша тягнусь за поцілунком. Це ще досі незвично і ніяково - першою тягнутись до Кемерона, але мені тааааак подобалось...

-У Шелбі будуть деякі справи тут сьогодні, тому я ще якийсь час тут буду.-шепоче Тернер і я посміхаюсь.

-Я вийду до тебе на перерві.-кажу я.

-Добре.-усміхається брюнет і знову цілує.

Я рада, що в нас все налагодилось. Мені ніби стало спокійніше і я знову відчула ніжність хлопця до себе.

Коли я зайшла в корпус, першою справою збиралась знайти Інес і вибачитись за вчорашню бійку Кемерона і Кіта. Це було через мене, тож я відчувала вину.

Інес сиділа на підвіконні з конспектом в руках. Я хотіла підійти, та мені знадобилось кілька хвилин щоб наважитись.

-Привіт.-тихо почала я і вона підвела на мене голову.

-Привіт.-байдуже потисла плечами вона.

-Слухай, Інес, мені шкода, що все так вийшло. Кемерон нестримний, його важко вгамувати. Та Кіт поцілував мене, тому сталась ця сутечка. Будь ласка, не ображайся.-тихо почала я. Інес зістрибнула з підвіконня, відклавши конспект і склала руки на грудях.

-То Кіт винний?-гаркнула вона.-Це ти покликала нас у той бар, ти цілий вечір говорила про те, як тобі важко і хочеш забутись! Ти знала, що Кіта кинула дівчина і мило з ним воркувала. Ти, спровокувала його, розумієш? І через тебе він ще й лишився побитим. Ти причина всіх моїх нещасть!

Я вражено розкрила очі. Остання її фраза  була геть не зрозумілою для мене.

-Що ти маєш на увазі?-запитала я і коли Інес вже хотіла вивалити на мене ще один шквал своєї емоційної промови, поруч зʼявився Шелбі.

-Привіт, Софі!-привітався він і закинув свою руку мені на плече.-В тебе симпатична подружка.-додав він і подивився на неї оцінюючим поглядом.

Інес смикнулась і враз здалась розгубленою і навіть трохи наляканою.

-Як тебе звати?-запитав він, та шатенка мовчала. Я тільки зараз звернула увагу, що на ній була довга чорна сукня, вʼязана, з високою горловиною. Чорні колготки і чорні черевики. Вона зібрала волосся у високий хвіст і підчеркнула цей образ золотими кільцями у вухах. Вона справді гарно виглядала.-В неї є імʼя?-засміявся Шелбі, звертаючись до мене.

-Інес.-відповіла я, замість подруги, а та закусила нижню губу, оглядаючи хлопця.

Він був в приталених джинсах, які добре сиділи на його підкачених ногах, білому худі і чорній курточці.

Шелбі посміхнувся.

-Підемо на побачення після занять?-запитав він і в дівчини відкрився від подиву рот.

-Я навіть не знаю тебе.-нарешті відповіла вона.

-То познайомимось. Я чекатиму на парковці.-усміхнувся він нахилився до мого вуха.-А ти мені вже набридла, Софі. Досить зникати, я відчуваю себе Шерлоком.

-Відчепися.-відповіла я і той засміявся, а потім пішов далі по коридору, звертаючи у викладацьке крило.

-Господи.-полегшено видихнула Інес і я засміялась.

-Шелбі милий. Він тобі сподобається.-запевнила її я і дівчина протягнула до мене руку і я взяла її.

-Може він і милий, та це ж друг твого Тернера. Вони до біса небезпечні.

-Тобі тільки так здається.-посміхнулась я і ми пішли до аудиторії.-Варто спробувати.-раджу я.

-Не знаю.-вона різко зупиняється.-І до речі я все ще зла!

-Ніііі.-протягула я.-Що мені зробити, аби ти помʼякшала?

-Кава.-відповіла Інес і я посміхнулась.

-Ходімо!

_________________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР 
 

-Впорався?-запитав я у друга, коли той повернувся.

-Так, ректор запевнив, що передасть телефон власнику. Тож лишилось тільки чекати і стежити.-відповів Шелбі і підкурив.

Сніг досі не припиняв іти і вже засипало так, що доріжки в коледжі не встигали чистити.

-Можеш їхати, я чекатиму Софі.-сказав я Шелбі і той всміхнувся.

-У Софі крута подружка. Я йду з нею на побачення, тож чекатиму з тобою.-відповів він і я заспіявся. Від холодного повітря з рота пішов пар.

-Якщо ти про Інес, то забудь. Я вчора відгемселив її брата. Вона не піде з тобою.-сказав я і Шелбі засунув вже червоні від морозу руки в кишені.

-Піде.-запевнив мене він і я всміхнувся.-Керр теж довго пручалась, та все ж пішла.

-Не порівнюй.-закотив очі я і Шелбі відкрив пасажинські двері своєї машини, потягнувшись в бардачок. Дістав звідти обережно загорнутий чорний пакет, та передав мені. Гроші за бій.

-Ледь не забув.-каже він і я закидаю його до себе в машину.

-Дякую.

-Ти справді вирішив кинути це діло?-запитав Шелбі і я кивнув.-Ми ж заробляємо шалені гроші.

-Я відклав достатньо, щоб переїхати з Паялу.

-Ти хочеш змінити своє життя через Керр? Чувак, це тупо.-сказав Шелбі і теж підкурив. Я скинув з капюшону сніг і зробив ще одну затяжку.

-Тому я і не пропоную тобі звалювати зі мною. Бо ти ніколи цього не зрозумієш.

-А як же Паял і банда без тебе?

-З цим я ще нічого не вирішив.-відповідаю я і мій телефон починає дзвеніти. Дивлюсь на екран.-Та що тобі в біса треба?-кажу я і відключаюсь.

-Щось сталось?-запитує Шелбі і я закочуюю очі.

-Батько надзвонює. Вже третій раз за тиждень.

Шелбі присвистує, здивовано піднімаючи брови.

-Оце так новина! Що йому треба?

-Не знаю. Я не відповідаю. Він вигнав мене з дому і два роки не цікавився що зі мною, а тепер дзвонить. Хай йде до біса.-відповідаю я і роблю останню затяжку, відкидаючи недопалок у сніг.