Читати книгу - "Корона Медіаносу. Балада про тигрів, собак та щурів, Арія Вест"

― Ти неймовірно розумний і освічений, як на свій вік, юний друже. Чи можна поцікавитися, чим ти займаєшся у житті?

Юнак відповів просто, не задумуючись:

― То тим, то іншим. Не люблю довго затримуватися на одному місці.

― А твоя сім’я? ― Релі й гадки не мала, звідки набралась такої допитливості.

― Батьки померли, молодша сестра далеко. Я утік з дому, щойно почалася війна. Став займатися то тим, то іншим, щоб заробити собі на хліб.

Релі аналізувала кожне сказане слово. «Війна… можливо, він і не з Лантеї зовсім. З Континенту тут було багато біженців з Віделісу, ще коли Маелор Жахливий взяв князівство під контроль».

Та второпавши, що запитувати ось так про все і відразу буде неввічливо, Релі усміхнулась й проказала:

― До речі, досить незручно вийшло, що ми уже стільки бесідуємо, а так і не знаємо імен один одного. Тож як я можу тебе називати?

Очі хлопця блиснули у світлі сфери, що літала всередині возу, плавно переміщуючись туди-сюди. Він виглядав так, мовби ця частина розмови була їм зовсім і не потрібна, проте, невдовзі, після довгого багатозначного погляду, його уста зронили:

― У мене довге і негарне ім’я. Усі звикли називати мене просто Вей.

Релі всміхнулася, хоча очі її були зовсім не такі, як раніше. Мовби у її голові уже давно назріли якісь висновки, котрі тільки все більше підтверджувалися певною поведінкою співрозмовника. І немовби зараз… вона уже не мала жодних сумнівів.

― Мене звати Релі, ― відказала принцеса, і додала ніби між іншим: ― До речі, дякую за порятунок.

― У барі? Здається, після того, що я зробив, стало тільки гірше.

Він явно говорив про те, що після того, як він вилив тому розбійнику спиртне в обличчя, у барі розпочалася масова бійка, і їм довелося рятуватися втечею.

Та Релі мала на увазі явно не це і вже точно не випадок у каньйоні, де Вей скористався своїм дивним магічним ланцюгом, який вона якраз розглядала на його поясі прямо зараз.

― Ні, ― спокійно сказала принцеса, зводячи очі на хлопця. Тепер у її погляді теж пробіг яскравий блиск: ― У темниці Короля Скорпіонів, десять років тому, ― раптово проговорила вона шовковим голосом. ― Ти допоміг мені втекти.

Привіт, читачу! Ось і відкрилася істина назви цієї книги. Що думаєш з цього приводу? Часто доводилося зустрічати у своєму житті щурів? А тигрів? Що робити із такими людьми?

З тебе лайк - автору приємно❤️
Коментуй про свої враження, ділися переживаннями та обговорюй сюжет у коментарях)))