Книги Українською Мовою » 💛 Наука, Освіта » Людина розумна 📚 - Українською

Читати книгу - "Людина розумна"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Людина розумна" автора Юваль Ной Харарі. Жанр книги: 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 127
Перейти на сторінку:
Представники інших народів отримали можливість посідати вищі звання в офіцерському корпусі римських легіонів та входити до Сенату. В 48 році імператор Клавдій прийняв до Сенату кількох галльських аристократів, яких, як він відзначив у своїй промові: «Звичаї, культура та шлюбні зв’язки зробили рівними нам». Снобістськи налаштовані сенатори виступили з протестами проти введення цих колишніх ворогів до серця римської політичної системи. Тоді Клавдій нагадав їм незручну істину. Більшість їхніх власних сенаторських родин походили від італійських племен, які колись боролися проти Риму, а пізніше отримали римське громадянство. Крім того, імператор нагадав їм, що і його власна родина є нащадками племені сабінів.[67]

Протягом ІІ століття Римом правила лінія імператорів, народжених в Іберії, у венах яких, мабуть, текло, щонайменше, кілька крапель місцевої іберійської крові. Часи правління Траяна, Адріана, Антонія Пія та Марка Аврелія вважають золотою добою імперії. Після того всі етнічні греблі пали. Імператор Септімус Северус (193–211) був нащадком родини пунійців із Лівії. Геліогабал (218 – 22) був сирійцем. Імператор Філіпп (244 – 9) мав прізвисько «Філіпп Араб». Нові громадяни переймали римську імперську культуру з таким захватом, що навіть через століття та тисячоліття після розпаду імперії продовжували говорити її мовою, вірити в християнського Бога, якого імперія перейняла від однієї зі своїх левантійських провінцій, та дотримуватися законів імперії.

Подібний процес відбувався й в Арабській імперії. Під час заснування в середині VІІ століття вона ґрунтувалася на чіткому поділі між панівною арабсько-мусульманською елітою та підкореними єгиптянами, сирійцями, іранцями та берберами, які не були ані арабами, ані мусульманами. Багато підданих імперії поступово перейняли мусульманську віру, арабську мову та гібридну імперську культуру. Стара ж арабська еліта дивилася на цих парвеню глибоко вороже, боячись втратити свій унікальний статус та ідентичність. Розчаровані новонавернені вимагали рівного ставлення до себе в межах імперії та в усьому ісламському світі. Урешті-решт, вони досягли, чого хотіли. Єгиптяни, сирійці та месопотамці почали дедалі більше вважатися «арабами». Араби ж, у свою чергу – чи то «автентичні» араби з Аравії, чи то новоявлені араби з Єгипту та Сирії – дедалі більше підкорялися домінуванню неарабських мусульман, зокрема іранців, турків та берберів. Великий успіх Арабської імперії полягав у тому, що імперська культура, нею створена, з відкритим серцем переймалася численними неарабськими народами, які продовжували підтримувати її, розвивати та поширювати навіть після розпаду вихідної імперії та втрати арабами свого домінування як етнічної групи.

У Китаї успіх імперського проекту був ще повнішим. Протягом понад двох тисяч років плутанина етнічних та культурних груп перших варварів успішно інтегрувалася в імперську китайську культуру та стала називатися хань (за назвою Імперії Хань, що правила Китаєм з 206 р. до н. е. до 220 р.). Головним досягненням Китайської імперії є те, що вона досі жива та активна, хоча те, що вона є імперією, проявляється лише у віддалених районах, на кшталт Тибету та Сіньцзян-Уйгурського автономного району. Понад 90 % населення Китаю вважають себе та інших хань.

Аналогічним чином можна зрозуміти й процес деколонізації останніх кількох десятиліть. Протягом сучасної ери європейці завоювали більшу частину земної кулі під приводом поширення кращої західної культури. Вони досягли такого успіху, що мільярди людей поступово перейняли значні частини цієї культури. Індійці, африканці, араби, китайці та маорі вивчили французьку, англійську та іспанську. Вони почали вірити в права людини та принцип самовизначення, а також перейняли західні ідеології, такі як лібералізм, капіталізм, комунізм, фемінізм та націоналізм.

Протягом ХХ століття місцеві групи, які перейняли західні цінності, наполегливо вимагали рівних прав з їхніми європейськими завойовниками в ім’я цих самих цінностей. Багато антиколоніальних виступів велися під знаменами самовизначення, соціалізму та прав людини, що є спадщиною Заходу. Так само як єгиптяни, іранці та турки перейняли та адаптували під себе імперську культуру, яку вони успадкували від перших арабських завойовників, так і сучасні індійці, африканці та китайці значною мірою перейняли імперську культуру своїх колишніх західних володарів, хоч і намагаються сформувати її відповідно до своїх потреб та традицій.

Хороші та погані хлопці в історії

Дуже спокусливо чітко поділити історію на поганих хлопців, за якими стояли імперії, та добрих. Зрештою, майже всі ці імперії були засновані на крові та підтримували свою владу шляхом пригноблення та кровопролитних війн. Проте більшість сьогоднішніх культур базується саме на імперській спадщині. Якщо імперії є, за визначенням, поганими, що тоді можна сказати про нас самих?

Існують цілі наукові школи та політичні рухи, які намагаються очистити людську культуру від імперіалізму, залишивши тільки те, що вони називають чистою, автентичною цивілізацією, не заплямованою гріхом. Ці ідеології, в кращому разі, наївні. У гіршому ж, вони служать лицемірною вітриною грубого націоналізму та ханжества. Можливо, вам і вдасться знайти випадок, коли якась з безлічі культур, що виникали на початку відомої нам історії, була чистою, незайманою гріхом та непідробленою іншими суспільствами. Але жодна культура з того початку не може обґрунтовано про це заявити, адже сьогодні на землі такої точно не існує. Усі людські культури є принаймні частково спадщиною імперій та імперських цивілізацій, і жоден академік чи політичний хірург не здатен відрізати цю імперську спадщину, не вбивши пацієнта.

Подумайте, наприклад, про стосунки на межі любові та ненависті між сьогоднішньою незалежною Індійською республікою та колишньою Британською Індією. Британське завоювання та окупація Індії коштували життів мільйонам місцевих мешканців та спричинили тривале приниження й експлуатацію ще сотень мільйонів. Однак багато індійців охоче перейняли західні ідеї, такі як самовизначення та права людини. Більш того, вони збентежилися, коли британці відмовилися жити за своїми власними проголошеними цінностями, гарантувавши корінним індійцям або рівні права, як британським підданим, або незалежність.

28. Залізничний вокзал Чхатрапаті-Шиваджі в місті Мумбаї. Своє існування він почав як вокзал Вікторія в Бомбеї. Британці побудували його в неоготичному стилі, що був популярним у Британії наприкінці ХІХ століття. Індійський націоналістичний уряд змінив назви як міста, так і вокзалу, але не виявив бажання зрівняти з землею таку величну споруду, попри те що її збудували іноземні пригноблювачі

Попри це сучасна індійська держава є дитиною Британської імперії. Британці вбивали, ранили та переслідували мешканців цього субконтиненту, але вони також об’єднали купу ворогуючих царств, князівств та племен, створивши загальнонаціональну свідомість та країну, що

1 ... 57 58 59 ... 127
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людина розумна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Людина розумна"