Читати книгу - "Заступниця Баби-Яги, Марина Орєхова"

— Чого? — ошелешено перепитала я, роздивляючись масштаби скарбниці.

— Частинка амулета, Берегине. Його ще називають радікс, тобто корінь. Це коріння Зачарованого лісу.

Угу. Запам'ятовуй, Яно. Радікс — коріння. Цікаво, а моя викладачка латини в універі почувалася б впевненіше тут, враховуючи дивакувату любов цих істот до прадавньої мови? Хоча, здається, вона знала "мертву мову" не набагато краще за нас, читаючи цей курс без особливого захоплення та бажання. 

— Так, звісно, — киваю з розумним виглядом. – А чому я не бачу охорони? Як ви захищаєте це все від злодіїв?

— О, не хвилюйтеся. Жоден камінчик не зникне звідси безслідно. Я вам продемонструю.

Король повів рукою в бік одного зі стелажів.

— Нехай ваша служниця спробує взяти один камінчик. Прошу! — наказовим тоном вимовив король та поправив ремінь на своєму пузіку, намагаючись здаватися стрункішим.

Лесана замахала головою, відмовляючись навіть наближатись до скарбів. Вона навіть лапки склала до грудей та тримала там зібраними, наче боялася, що вони ненароком заживуть своїм життям та до чогось випадково доторкнуться.

Король наполегливо підштовхував лисичку в спину. Я підморгнула їй, давши зрозуміти, що нічого страшного не буде. Чесно кажучи, я й сама боялася щось брати. Раптом звідкілясь вискочить розлючений дракон та пихне полум’ям. Чи ще щось. Ці гноми значно винахідливіші за фей з їхньою млявенькою магією та навіть нереїд, які тупо запхали цінність у шлунок морського чудовиська.

Лесана нервово зглитнула, та підійшла до найближчого стенда, озираючись. Її лапка тремтіла. Вона потягнулася до камінців, що насипом лежали в ніші. Усі навкруги затихли. Я уважно стежила за всім, що відбувається довкола та боялася навіть кліпнути, щоб не пропустити, що ж станеться. Леся обережно доторкнулася волохатим пальчиком до камінця…