Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

Нитку одну, Аріадно,
Кладеш в руку – мені, 
У долоню,
Що збагачена досвідом бронзи 
Меча.
Нитку овечої вовни
Рогатих кудлатих бербекульок – 
Володарів дзвоників – калатал безтямних, 
Що віщують заграву
Над пустищем пагорбів
Вапнякових і диких
Як все кам’яне. 
Вістрям меча-спати
Пишу епізод
Тої казки сумної,
Яку
Колись елліни
Розкажуть мальованим глекам
На торжищі стиглих олив.
Забава
У сутінках віку каміння:
Ігри жорстокі з потворою-хроносом
І не втекти
За хвилі таласси пелазгів
Під чорним вітрилом,
Моря
Яке до сих під безіменне,
І мурувати міста
З брил велетенських
Руками циклопів,
Що оком єдиним
Глипають в безвість.
Стадо кентаврів
Женуть на гірські полонини
(Бо час).
Де той пастух?