Читати книгу - "Драконяча пропозиція, або Лапу і хвіст тобі у подарунок, Ліра Куміра"

Після всього, що сталося, я нарешті зрозуміла, що таке справжнє щастя. Воно не ховається у гучних досягненнях, розкішних речах чи статусі. Це відчуття тихої радості від найпростіших моментів, які раніше здавалися незначними. Я навчилася цінувати кожну мить, кожен вдих і кожен погляд на того, кого кохаю всім серцем. Я більше не сприймала життя як належне.

Тепер я знаю точно: ані гроші, ані влада, ані навіть безсмертя не принесуть мені того щастя, яке я знайшла в ньому.

Тільки він. Мій Ліам. Той, кого я кохаю за кожний погляд в мою сторону, за кожне його слово, кожен рух. Той, хто любить мене всупереч усьому: помилкам, слабкостям, страхам. Його кохання стало для мене рятівним берегом, а я – його.

Я навіть не могла сказати, коли саме це почуття народилося. Можливо, воно росло поступово, краплина за краплиною, вплітаючись у тканину нашого життя. А можливо, воно завжди жило в наших серцях, чекаючи, коли ми знайдемо одне одного. Зараз це вже неважливо. Адже я розуміла одне: я буду кохати його до останнього свого подиху.

Скільки б нам не відвела доля – день, місяць чи століття – це не мало значення. Кожна мить, проведена разом, безцінна. Я відчувала це всією душею, кожною клітиною свого тіла. Я буду любити його так, як не любила нікого і ніколи. І це почуття ніколи не згасне.

Я уявляла наше майбутнє. Як ми будемо жити, кохати, старіти разом. Разом зустрічати світанки і проводжати заходи сонця. Хіба це не найбільше щастя? Чого вартує жити вічно, якщо ти втратив того, без кого не можеш дихати? Тепер я це розуміла. І я майже пробачила собі все, що сталося біля сьомої брами. Це був наш шлях. Наше рішення. Ми прийняли його без вагань, разом.

А сьогодні я вже стою перед вівтарем у весільній сукні. Разом зі мною чоловік, якого я кохаю більше за життя. У його карих очах – весь мій світ. Ми вимовляємо клятви, і кожне слово лунає, немов обітниця душ. Я обіцяю бути з ним завжди – у радості й щасті, у горі й труднощах. Бути його опорою, його другом, його коханням. Назавжди.

І лише я знаю, що в мене є для нього сюрприз. Маленький, але неймовірно цінний. Той, який ми разом створили, навіть не підозрюючи про це. В мені росте маленьке життя, наш маленький клубочок щастя. Ліам поки що нічого не знає, але я розповім йому трохи пізніше. Хоча, здається, він уже інтуїтивно відчуває, що нас тепер троє. Він підтримує мене, береже, піклується про кожен мій крок. І я впевнена: Ліам буде чудовим чоловіком та батьком.

А що стосується труднощів? Ми впораємося. Разом.

P.S. Ось і підійшла до кінця історія Ніки та Ліама. Сподіваюся, вона торкнулася вашого серця так само, як і мого. Ніколи не бійтеся кохати, не бійтеся відкривати свою душу. Щастя знайде вас – вірте в нього і шукайте того, хто стане для вас рідною душею. Я бажаю вам великої та щирої любові, мої дорогі читачі. Любові, яка змінить все навколо.

P.​​​​​​​P.S. Любі мої, маленьке опитування: чи варто писати продовження про дочку наших героїв?

Кінець