Читати книгу - "Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький"

Архіліч відпив із кухля, немов йому треба промочити горло. Ось тільки я прекрасно розумів, що мерцям це не потрібно.

- Ти взагалі бував у храмі якогось міста? Цікавився місцевими богами?

- Та ні, мені було таке не цік... - завмер я на півслові. Адже в мене були думки зайти в Ламарі до храму, навіть до виявлення одержимості. Але я просто обходив його стороною. 

- Зрозуміло, - задумливо протягнув ліч. - Ще в моєму світі була можливість впливати на емоції та думки людини. У твоєму вимірі ж поготів і той пристрій цьому сприяв. 

«...капсула впливає на роботу мозку» - слова Данила яскраво спливли в пам'яті. Я приголомшено подивився на свої руки. А що як... це не я весь час керував своїм тілом і своїми вчинками? Та ні, маячня якась. Є неточності в пам'яті, але все я робив сам на свій розсуд.

- Розібрався? - жрець смерті терпляче чекав мого самокопання. І як ні в чому не було продовжив лекцію. - Боги поділяються на дві категорії: стихійні та піднесені. Стихійні - ті, що втілюються в первородній енергії. Ідеальний приклад, богиня темряви Нікс, що посадила в тебе зерно. Вони розумні, але думають не людськими категоріями. Їхні дії непередбачувані, однак, найчастіше вони неагресивні і готові навіть допомогти своїм послідовникам. 

Я з отупілим поглядом дивився на Лорда. Начебто розумів, про що він говорив, але сприймав насилу. Ще й голова стала боліти.

- А з піднесеними все складніше. Це істоти, діти богів або люди, які досягли вищого пізнання у своїй стихії та в найближчих галузях. Вони стають настільки сильними, що впливають на матерію та простір, або ж час. Дуже часто піднесені переслідують свої цілі й заради сили готові на все.

- Загрей піднесений?

- Я до кінця сам не зрозумів, - архіліч проскрипів зубами. - Усе-таки з богом по душах не поговориш.

Він розсміявся. Сміх гулкою луною рознісся кімнатою, змушуючи шерсть стати на диби. 

- А тепер про умови договору. Ти маєш стати молодшим жерцем, волею бога і допомогти стабілізувати світ Альфа.

Я похитав головою, намагаючись зібратися з думками. Що в біса відбувається, яка стабілізація? Може я остаточно збожеволів? Поплескавши себе по щоках, спробував привести думки до ладу. Лорд, бачив моє замішання і насолоджувався цим. Коли, я вже був готовий схопитися за голову, він розповів подробиці:

- Через вторгнення структура світу руйнується, особливо, коли не тільки ззовні хочуть потрапити, а ще й вибратися звідси. Наприклад, Темрява в тобі. Для світів, які не приборкали магію - це стане кінцем звичного порядку. Саме цьому хоче запобігти Загрей. І, можливо, цього хоче сам світ.

- Сам світ? Говориш так, ніби він живий...

- Так і є. Будь-яка складна структура набуває свідомості, не людської категорії. Навіть боги іноді плутаються в мотивах Альфи. Адже це псевдорозум із примітивними інстинктами і не завжди ясними цілями. Але Загрею точно відомо одне - необхідно контролювати переміщення з інших світів. Інакше почнеться формений хаос, а богам це не потрібно.

- Із цим зрозуміло, - я кивнув. Найімовірніше тут принцип: чим більше порталів, тим більше руйнування. А кожен, хто прийде, буде диктувати свої правила. - Що по молодшому жрецю?

- Альфа неусвідомлено намагається тебе вбити, як шкідливий вірус. Раніше пристрій у тобі блокував сигнал із... - архіліч задумливо почесав потилицю, намагаючись підібрати слова. Ніби дійсно жива істота. - Блокував усе стосовно тебе, якщо узагальнити. А тепер, коли твоє справжнє тіло мертве, зв'язок відновився, і Темрява отримала доступ до тебе, як до аватара. І тільки питання часу, коли вона візьме над тобою контроль. Для Альфи це порушення рівноваги, тому тебе простіше знищити.

- А до чого тут посада жреця?

- У теорії, ти помреш і відродишся, як поданий бога. Тоді й Темрява не матиме над тобою контролю, а Альфа прийме, як свого. Як я зрозумів, Загрей має деякі домовленості з цим світом.

Лорд взяв паузу, даючи все усвідомити. Однак мої думки і до цього плуталися, так зараз взагалі я не міг сприйняти сказане. Хоча зачепився за слово «у теорії». Це означає, що подібне робитиметься вперше?

Архіліч, не даючи мені поцікавитися, перший запитав:

- Темрява в тобі була взята добровільно, звідки вона?

- Ще на початку, я зустрів старого, цвинтарного сторожа. За допомогу він запропонував мені цей дар, - я прокручував у голові минуле, намагаючись зрозуміти, що так зацікавило немертвий. Адже він сам сказав, що знає про мене все.

- Зрозуміло, - Лорд кивнув, клацнувши щелепою. - Ти зустрів верховного жреця Темряви, тільки вони можуть нагороджувати подібною силою. І тільки вони здатні приховати свій слід у твоєму розумі.

- Старий не здався мені якимось могутнім, - із сумнівом у голосі, простягнув я, згадуючи, як ми насилу відбилися від вурдалака.

- Не вір своїм очам, Лазарю, особливо служителям темних сил. - архіліч ощерився, подивившись кудись убік. - Ходімо, все підготовлено для ритуалу.

- А ти належиш до темних сил?..

Моє запитання залишилося без відповіді, довелося швидко йти за мертвим жерцем. Поки ми йшли порожніми коридорами, до мене прийшло розуміння, що я досі не знаю, як звати мого рятівника. Чи немертвий не хоче називати своє справжнє ім'я? Із тіні Лорда показалося обличчя дівчини.