Читати книгу - "Клуб підбитого катафалка, Кайла Броді-Тернер"

Тато дивився на неї так, ніби вона все це сказала в голос. А тоді підняв руку і притягнув її до себе, міцно обійнявши. Він поклав підборіддя на її маківку і погладив її по спині. Вони ніколи не були багатослівними одне до одного. Але зараз чи не вперше за все життя, вони розуміли одне одного.

–Ну, все, Летті. Я пішов.

Він поцілував її у маківку, погладивши волосся, як робив завжди. Це був їх ритуал, коли вона була маленькою.

–Мені так тебе бракує.–прошепотіла вона.

–Що б ти не думала, я завжди любив тебе і завжди любитиму.

–Пробач мені за все.

–Пробачу, якщо ти пробачиш, згода?

Скарлет, крізь сльози засміялась у його плече. Типовий тато з його умовами. Ніби він вмовляє щось поїсти, в обмін на десерт.

 А тоді він відпустив її і пішов, не озираючись. Як робив це безліч разів, от тільки тепер, він пішов назавжди.