Читати книгу - "Морські казки: Казки про Mелюзину і морських людей"

Коли він заснув знову, сестра Поганина висмикнула перо з його хвоста.

– Чому ти не даєш мені спокійно спати? – схопився морський півень.

– Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!

– А що тобі сниться?

– Там і там є дванадцять дівок. Усі дуже красні, та жодна з них не може вийти заміж.

– Вони не вийдуть заміж, бо коли метуть хату, сміття кидають сонцю в очі. Коли б сміття кидали на захід, то відразу вийшли б.

Знову заснув морський півень. Тоді сам Іван висмикнув перо. Півень прокинувся, побачив Івана і свариться:

– Чому ти мені не даєш спати?

– Та як тобі дати спати, коли мені таке страшне сниться!

– А що тобі сниться?

– Сниться, що під грушею стоять пани. Є їх дванадцять. Ті пани чекають, коли груша вродить срібні плоди.

– Груша ніколи не вродить срібних плодів, бо під нею закопаний срібний казанок, а в казанку – гроші. Коли б того казанка викопати, гроші роздати бідним, груша знову почала би родити.

Тільки заснув морський півень, як Іван знову висмикнув перо з його хвоста. Розізлився півень і кричить на Івана, чому він не дає йому спокою.

– Та як тобі дати спокій, коли мені таке страшне сниться!

– А що тобі сниться?

– Мені сниться, що на одному узліссі чоловік заганяє в дупло птаха і ніяк не може загнати.

– Той чоловік ніколи пташку в дупло не зажене. Бо той чоловік забив свого цімбору і тепер не може знову загнати в нього душу.

Встав тоді Іван і пішов назад. Приходить до чоловіка на узліссі. Чоловік і питає його:

– Що сказав морський півень?

– Казав, що ти ніколи не заженеш пташку в дупло, бо ти забив свого цімбору.

Гірко заридав чоловік і впав на землю.

Приходить леґінь до панів, що стоять під грушею.

– Що сказав морський півень?

– Беріть лопати, розкопуйте під грушею землю.

Взяли пани лопати, почали розкопувати. Викопали із землі казанок з грошима. Коли роздали гроші бідним, груша одразу розвилася і вродила срібні плоди. Дають панове леґеневі гроші за те, що він послужив їм, але хлопець гроші не бере.

Прийшов Іван до дванадцяти дівчат і тут заночував. Уранці, коли всі прокинулися, почав учити їх, як замітати хату. Не встигли дівчата вимести сміття, як з'явилися дванадцять сватачів. Дівчата дають леґеневі гроші за добру пораду, але він грошей не бере.

Нарешті прийшов Іван до того млина, де ночував колись. Зустріли його дід з бабою і питають:

– Що казав морський півень?

Узяв леґінь хліб і м'ясо, нагодував пса і кішку. І відразу старий, стара й донька стали такими ситими, що й по шматку м'яса не могли з'їсти.

Потім, не знати через який день, прийшов Іван до царя. Справили весілля, і став Іван жити зі своєю жінкою. Живуть вони й досі, коли не повмирали.

Чарівна риба

Чарівна риба

Одного разу пішов рибак до синього моря ловити рибу. Та впіймав він рибу незвичайну красноперу й без хвоста. І каже йому ця риба:

– Відпусти мене у море, а я тобі віддячу.

Пообіцяла вона дати йому такий чарівний горщик, у якому завжди буде їжа. Рибак згодився та відпустив рибу. Прийшов додому, заглянув у горщик, а їжі там нема. Він тоді знов вирушив до моря. І як і в перший раз впіймав рибу красноперу. Риба йому дала ще один горщик та повернулася у море. А рибак прийшов додому, глянув у горщик, а там знов нема їжі. Він тоді розсердився, що риба його знов обманула, та пішов у третій раз до моря.

Прийшов до моря і знов впіймав рибу красноперу. На цей раз риба йому каже:

– Відпусти мене і на цей раз у море, а я тобі скажу чарівні слова, щоб здійснювалися усі твої бажання.

І пообіцяла вона йому, що як тільки він скаже: «Божею волею на допомогу!», так і здійсниться все, чого він забажає. Повірив рибак рибці і на цей раз та відпустив її у море.

Ще додому не прийшов та вирішив перевірити, чи діють насправді чарівні слова. Подумав він: «На гору мені йти важко, краще було б, коли був би у мене візок-самокат та повіз би він мене у гору». Тільки він цього забажав, сказав «Божею волею на допомогу!», – з'явився візок-самокат. Зрадів рибак, що на цей раз рибка його не обманула, сів на візок та й поїхав у гору. А на тій горі був царський палац, у якому жила принцеса. От як побачив рибак у віконці принцесу, так і забажав він, щоб народила вона йому хлопчика. Як забажав та сказав: «Божею волею на допомогу!», так все й здійснилося.

Пройшло сім років, виріс хлопчик. Цар зібрав весь народ і наказав хлопчику впізнати свого вітця. Хлопчик прямо вказав на рибака. Тоді розлютився цар та велів бросити рибака, царівну з сином в темницю та не годувати їх. Але у темниці «Божею волею на допомогу!» з'явилася їжа, потім віконця, а потім рибак з царівною побачили на горі чудовий замок та перенеслися до нього усі троє зі словами: «Божею волею на допомогу!». І стали вони там жити.

Одного разу забажалося царівні побачити свого батька. І зробився тоді від їхнього замка до царева палацу чарівний міст. З одного боку цього моста птиці гарно співали, а з іншого – троянди цвіли. Царю важко було підніматися у замок зятя, тому що стояв він на високій горі. Тільки з третього разу добрався цар до замку. Царівна так зраділа, побачивши батька, що не хотіла його відпускати. І прожив у них в гостях цар три роки, а потім «Божею волею на допомогу!» перенесли його до царського палацу, а чарівний міст провалився. Рибак з царівною та хлопчиком залишилися у замку й жили щасливо, а може, й досі живуть.

Про леґеня, що повернув людям сонце, місяць і зорі

А ото колись жив великий пан, що мав велику паню. Були дуже багаті, але як зістарілися, то засумували, бо не було кому маєтки лишити. Пані пішла до знахарки, аби їй порадила, що має чинити.

– У морі є чарівна рибка, – сказала їй знахарка. – Жінка, що її з'їсть, народить хлопчика.

Пані прийшла додому, розповіла панові й просить:

– Купи мені ту рибку.

Приїхав панисько на берег моря і спитав рибалок:

– Чи не зловили б ви мені