Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

278

Тьяці — батько Скаді (див. строфу 19 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї).

279

Натяк на подружню зраду Сів міститься у строфі 48 «Пісні про Харбарда»

280

Хлорріді — досл. «Гнівноревучий», епітет Тора.

281

Пагорб на плечах — голова.

282

Йорд нащадок — Тор. Йорд (вона ж Фйоргун) — йотунка, досл. «Земля», коханка Одіна і матір Тора.

283

Із вовком, що мусить загризти Сіґфадра — йдеться про Фенріра. Сіґфадр («Батько Перемоги») — Одін.

284

Про сюжет із рукавицею див. строфу 26 «Пісні про Харбарда» і примітку до неї.

285

Хрунґніра вбивця — Мйолльнір, громовий молот Тора. Хрунґнір — велетень, якого вбив Тор. Докладніше про цей подвиг можна прочитати у «Молодшій Едді».

286

Водоспад Франанґер — у Франанґерфіорді, Норвегія.

287

За іншою версією, спочатку Нарві перетворили на вовка, той розірвав Валі живіт, аж потім боги витягли з нього кишки і зв'язали ними Локі, який мусив на те все дивитися.

288

Трюм (þrymr) — «Гамір».

289

Вінґтор (Vingódrr або Ving-þórr) — одне з імен Тора (можливо, «Тор-Друг» чи «Дружній Тор»).

290

Йорд («Jörð» «Земля»), також Фйоргун — матір Тора.

291

Фрейя — дочка Нйорда з племені ванів, сестра Фрейра, нордична богиня кохання, хоч і не без певних мілітарних конотацій. Також вважалася богинею чарів. Їздила на колісниці, запряженій котами.

292

Чому Трюм займався холопською працею, важко сказати. Можливо, це дошкульний натяк на невідповідність його занять із його статусом господаря турсів.

293

Хлорріді (НІörrðі) — «Той, що гнівно реве», Тор.

294

Вісім проходів — власне, вісім растів («переходів, перепочинків»). Словом rast позначався відтинок відстані, що можна здолати, не відпочиваючи (в середньому 25 км).

295

Намисто Брісінґів (men Brísinga або Brísingamen) — легендарна прикраса Фрейї, ще відома як намисто всебачення чи всевідання, згадується також у «Беовульфі». Брісінґи — якісь дверґи-майстри, що виготовили цю прикрасу.

296

Ноатун — маєток Нйорда, бога моря.

297

Сів чоловік — Тор. Сів — дружина Тора, богиня з волоссям, зробленим із золота.

298

Трюм, звичайно, збиткується, але не з християнського обряду вінчання, а з давнішого, язичницького. За поганським шлюбним ритуалом молодих хрестили священним молотом, що був, так би мовити, ієрофанією головного атрибуту Тора, проте символізував не зброю, а фалос, тобто знаряддя не війни, а миру, основний, сказати б, інструмент плодючости, артефакт прокреативної магії.

299

Богиня Вар згадується вельми рідко, це асинья, що засвідчує і береже дані слова, присяги, клятви, зокрема й шлюбні, сакралізує (освячує) укладений договір. Власне, її ім'я так і перекладається — «Договір, Клятва».

300

Лави готують — для весільного бенкету.

301

Блідий, наче труп — дверґи вважалися блідими, бо мешкали під землею.

302

Візник (vagna vers) — епітет Тора, приблизно те саме, що Еку-Тор, Æku-þórr, натяк на його колісницю, запряжену цапами.

303

В оригіналі — hverr hefr рік baugum borit, «хто дав тобі персня», де baugum borit, згідно ісландсько-англійського Словника Вігфуссо-на-Клісбі, означає «підкупити» (у негативному сенсі). Смисл рядка не дуже прозорий. Можливо, Альвіс підозрює, що Тор отримав від когось платню, щоб зірвати весілля.

304

Сідґрані — Одін (досл. «Довга борода»).

305

Йорд у людей, // у асів же — Фольд — обидва слова, Jörð і fold, дослівно перекладаються однаково: «Земля».

306

Весна (gróandi) — це слово часто використовується на позначення весни, походить від gróa — «зростати, дозрівати»; варіанти перекладу — Рослинна, Проросла тощо.

307

Соль у людей, // а Сонце в богів — словами Sól і sunna рівно позначають сонце.

308

Дваліна Другом сонце названо жартома: Двалін — ім'я дверґа, яких сонце перетворює на камінь.

309

Полонина (hlíðþang) — досл. «рослинність на схилі гори».

310

Ньор — батько ночі (див. строфу 25 «Бесіди з Вафтрудніром»).

311

Ніч у людей, // Нйоль у богів — обидва слова, Nótt і njól, перекла даються як «ніч».

312

Хто така Нйорун і чому її сни звуться ніччю, достеменно не відомо.

313

Сини Суттунґа — йотуни.

314

Тобто у Швеції.

315

Сванхвіт (Svanhvít) — «Біла Либідь», Хладґуд.

316

Ульвдаллір — Вовча долина.

317

Посилання на вьольсунґо-нібелунґівський сюжет, один із центральних у нордичній традиції. Грані — ім'я коня Сігурда, який заволодів скарбом дракона Фафніра, відтак гамуз (точніше, вантаж) Грані — золото, скарби (поширений кеннінґ на позначення золота). Вважалося, що прокляті скарби Фафніра сховані чи на дні Райну, чи на пагорбах понад рікою.

318

Йдеться про те, що Атлі не одразу відкрив мету свого візиту.

319

Вихователь Сіґрлінн — давні германці мали звичай, щоб шляхетні люди віддавали дітей на виховання своїм підлеглим.

320

Балакучий птах, якого зустрів Хельґі, це, радше за все, той самий велетенський орел, у подобі якого ярл Франмар вартував Сіґрлінн і Алов, яких Атлі згодом визволив. Цю лінію не доведено до сюжетного завершення.

321

Орел кричить рано — тобто герой має змолоду явити звитягу і красномовність.

322

Володар шолома — епітет на позначення воїна і шляхетної людини.

323

Фюльг'я (fylgja) — досл. «супутник», дух-покровитель особи чи місцевости (land-vættir); може являтися у подобі двійника людини, чарівної жінки чи якоїсь потвори. Вважалося, що найчастіше фюльг'я зустрічається людині незадовго до смерти.

324

Вважалося, що той, хто дав людині ім'я, має чимось її обдарувати.

325

Варіант перекладу: «на руків'ї тягнеться змій». Сенс слова valböstu не зовсім прозорий: ясно лише, що йдеться про якусь частину меча. Гадаю, тут мовиться про клинок: часто його виготовляли таким чином, що на клинку утворювався хвилястий візерунок, особливо помітний при конденсації на залізі вологи (наприклад, роси).

326

Йдеться про те, що на облавках корабля висять щити, оббиті залізом. Вважалося, що метали, особливо — залізо, відлякує різну нечисть і лихі чари. Радше за все, це відгомін індоєвропейської «металофобії»: в архаїчному суспільстві метали — зброя, прикраси тощо — маркували воїнську страту, будучи