Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Джордж і корабель часу 📚 - Українською

Читати книгу - "Джордж і корабель часу"

311
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джордж і корабель часу" автора Люсі Хокінг. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 71
Перейти на сторінку:
Дамп мав цілком інший вигляд.

— Я плачу вам гроші, щоб ви не пускали сюди дітей! — вишкірився він на своїх радників. — Де той набридливий Мисливець за дітлахами?

— Ви відправили його геть! — нагадав йому один із його посіпак. — З тим другим хлопцем.

— Верніть його сюди, — скомандував Дамп. — Це він у всьому винен! Що ці діти роблять в Едемополісі? Я хочу почути відповідь!

— І я хочу! — озвалася Геро. — Чому ви брехали нам, дітям? Чому нас не могли нормально вчити й розповідати правду про світ?

Дамп витріщився на неї. Він безпомічно роззирнувся довкола й махнув до радника, аби той щось відповів. Але всі відійшли назад.

Енні натомість ступила крок уперед і всміхнулася до Геро.

— Привіт, Геро, — мовила вона. — Я твоя тітка Енні!

— Круто! — Геро була вражена цією чарівною та водночас строгою на вигляд жінкою. — А що таке «тітка»?

— Звідки ти прийшла і де знайшла всіх цих дітей?

Геро озирнулася й обвела поглядом дітлахів, які з’юрмилися позаду неї.

— Я звільнила їх, — по-простому пояснила вона. — Пішла в Чудесну академію, бо хотіла дізнатися, що сталося з дітьми із Бульбашки!

— І як там — у Чудесній академії? — поцікавився Джордж. Невже вона сама туди дісталася?!

— Моторошно і жахливо! Ніхто там нічого не вчить. — Геро докірливо глянула на Німу: — З дітей висмоктують інтелект, щоб Трелліс Дамп усе розумнішав! А ти хотіла відправити мене туди!

— Не хотіла! — заперечила Німу. — Я зовсім не збиралась тебе туди відправляти. Вибач, що все так сталося!

— А як ти їх визволила? — запитала Енні.

— Дехто мені трохи допоміг, — визнала Енні. — А так... то я сама впоралася.

— А хто тобі допоміг? — уточнила Енні.

— Мій робот, — відповіла Геро. — Той, якого моя опікунка знайшла в сміттєвому таборі. Я думала, що з нього мало користі, а він виявився крутим хлопцем!

Вона показала їм надолонника.

— Я говорила з ним через цю штуку! Він підказував мені, коли я не знала, що робити.

Енні глянула на Космоса — той визирав у вікно.

— То ти звільнила всіх цих дітей із Чудесної академії і привела сюди? — запитала вона.

— Ну, це трапилося після того, як одна пані, яку називають Матінка, розказала нам правду про академію, — пояснила Геро. — Вона там колись була. Тоді я вирішила, що мушу піти туди й забрати звідти своїх друзів. Так і сталося.

— Але... як тобі це вдалося?

— Ви, дорослі, — Геро сердито глянула на Німу й усіх інших у кімнаті, — думаєте, що від нас, дітей, можна відкупитися горами непотребу, щоб ми перестали вас діставати. А ви собі за той час забиратимете наші мозкові ресурси, аби процвітав Едем! Ви змусили нас повірити в те, що ми винні вам трильйони дамп-койнів і що все життя мусимо працювати в поті чола, щоб віддати вам цей борг! Віддати вам свої гроші за те, що ви змусили нас працювати! І ще й знищили світ, у якому ми живемо!

Дорослі вражено позамовкали.

— Це все завдяки Джорджеві, — усміхнулася Геро, і на її щічці з’явилася ямочка. — Він першим не полінувався пояснити мені, що все насправді не так, як я собі гадала. Спочатку я йому не повірила. Думала, що він з глузду з’їхав. Але ні, з ним усе добре. Він просто хотів мені допомогти.

— Ага, — кивнув Джордж.

— Джордж витягнув мене з тієї Бульбашки, — останнє слово Геро промовила з відразою. — Він був дуже сміливий. Я теж була смілива, але тоді цього не розуміла, тому це не рахується.

— Але ж ти боролася з тигром, — нагадав їй хлопець.

— Якби Джордж мене не врятував, — продовжувала Геро, — мене б запроторили в Чудесну академію і викачували б із мене мізки, як з усіх моїх друзів.

Вона показала на роздратованих хлопців і дівчат, які до того часу вже розійшлися по кімнаті. Джордж зрадів, коли побачив Аттікуса, який тримався позаду. Біля нього стояла висока постать із довгим сріблястим волоссям. «Це ж Матінка! — подумав Джордж. — Гордо стоїть поруч із сином». Напевно, їй таки вдалося переконати жителів колонії долучитися до всіх тих, що повстали, а потім привести їх сюди, в Едемополіс, щоб скинути Дампа.

— А від тебе я чекаю пояснення, — сказала Геро до Німу.

Та була біла як стіна.

— Геро, Геро... — пробурмотіла вона.

Джордж ступив крок уперед.

— Геро, твоя мама, — він показав на Німу, — теж по-своєму героїня. Усе трохи не так, як тобі здається. Розумієш, коли Німу тримала тебе в Бульбашці, прислала тобі Емпірея, а потім попросила мене завести тебе до Альби, вона насправді оберігала тебе.

Геро закліпала — таке їй точно не спадало на думку. Німу вдячно усміхнулася Джорджеві. Але бойового настрою Геро не втратила. Коли на кону стояло стільки всього, дівчина не могла думати в цю хвилину тільки про себе. Вона випростала спину.

— Нам ще багато треба зробити — у всьому Едемі є діти, які потребують нашої допомоги! — голосно сказала вона юрбі довкола. — А ви, — вона обернулася до Дампа, — так і не відповіли на моє питання!

— Твоє питання? — писклявим голосом перекривив її Дамп. — Твоє питання! Я — президент Дамп, дурне ти дівчисько! Я керую Едемом, а тепер і Потойбіччям

1 ... 57 58 59 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джордж і корабель часу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джордж і корабель часу"