Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

/22/ Тож, краючись думками, він вирішив звернутися за порадою до богів. Привівши до вівтаря двох жертовних тварин, він приніс жертву Зевсу-Цареві, який ще в Дельфах віщував йому і послав, на його думку, йому сон, який посеред злигоднів спонукав його взятися до справи, рятівної для війська. /23/ А ще ж він згадав, як під час виїзду з Ефеса з наміром зустрітися й познайомитися з Кіром, правобіч від нього закрукав орел, що спускався на землю, з приводу чого віщун, який супроводжував його в подорожі[240], сказав, що це велике, не просте знамення, бо воно віщує славу, а водночас і надсадну працю: адже птахи найчастіше нападають на орла, коли він, спускаючись на землю, сидить; водночас це знамення не обіцяє багатства, бо орел переважно знаходить собі поживу на льоту.

/24/ Тож коли Ксенофонт приніс жертви, роздумуючи про все це, бог ясно забороняв йому не домагатися цієї влади і, навіть в разі обрання його командувачем, відмовлятися від обрання. Так воно й вийшло.

/25/ А тим часом військо, і всі інші говорили про необхідність вибрати одного командувача. Було прийнято постанову, і тоді стали висувати кандидатуру Ксенофонта. А коли той зрозумів, що неодмінно виберуть його, якщо відбудеться голосування, він виступив і сказав таке:

/26/ «Воїни, оскільки я людина, то радію, бачачи вашу прихильність до мене; я дякую вам і молюся про те, щоб боги дозволили мені зробити для вас щось корисне. Проте обрання мене командувачем у присутності лакедемонця[241], на мою думку, навряд чи слушне і корисне для вас, бо ж у вас виникнуть труднощі, коли доведеться звертатися до них [лакедемонців] за допомогою, та й для мене, вважаю, бути командувачем — ризикована справа. /27/ Мені ж бо відомо, що лакедемонці не припиняли війни з моїм рідним містом аж доти, доки не змусили усю державу [Афіни] прийняти умови миру і визнати їх своїми зверхниками[242]. /28/ І лише після цього вони [лакедемонці] зняли облогу міста. Тож якби, навчений цим досвідом, я став думати, яким би чином послабити їхній вплив, то вчинив би, далебі, нерозумно. /29/ А стосовно ваших міркувань про те, ніби влада одного командувача усуне незгоди швидше, ніж коли буде кілька командувачів, то знайте — в разі обрання іншого командувача я не буду ремствувати, бо ж певен, що хто опирається волі командира, важить власним життям. Проте й у разі мого обрання я зовсім не здивуюся, що знайдуться люди, невдоволені і вами, і мною». /30/ Після його промови виступило ще більше еллінів, які говорили, що Ксенофонтові належить бути командувачем. А Агасій з Стімфали заявив, що такий стан справ був би смішним: хіба лакедемонці гніваються, коли люди, зібравшись на бенкет, обирають головою сімпосіону[243] не лакедемонця? «У такому разі, — сказав він, — і нам, мабуть, не дозволено бути лохагами тільки тому, що ми аркадці». Учасники зібрання гучно схвалювали таке доречне зауваження Агасія.

/31/ Ксенофонт, бачачи, що слід навести вагоміші докази, виступив і сказав: «Воїни, щоб ви знали всю правду, я клянуся вам усіма богами і богинями, що, побачивши ваші настрої, я приніс жертву, аби дізнатися, чи корисно буде для вас скоритися вашій волі і стати командувачем, і в жертвах боги дуже чітко показали мені, що я не володію належним досвідом у цій справі, і мені слід відмовитися від одновладдя».

/32/ Таким чином вибрали Хірісофа. Після обрання Хірісоф виступив і сказав: «Воїни, нехай буде вам відомо, що я жодним чином не сперечався б у разі обрання іншого. А Ксенофонтові ви, звісно, зробили послугу, не обравши командувачем його, бо вже нині Дексіпп щосили намагається звести злісний наклеп на нього перед Анаксібієм, аж поки я не змусив його мовчати». І, крім того, Хірісоф говорив, що, на його думку, Ксенофонт волів би розділити владу з Тімасієм, командиром військ Клеарха як із дарданцем, а не з ним, лакедемонцем. /33/ «Одначе, коли вже обрали мене, — сказав він, — я постараюся, наскільки зможу, бути вам корисним. Тож ви готуйтеся до того, щоб уранці, якщо буде попутний вітер, вирушити в море. Попливемо ми в Гераклею. Постараймося всі прибути туди, і там вже порадимося як діяти».

/1/ Відтак наступного дня елліни вирушили з гавані і з попутним вітром пливли протягом двох днів уздовж берега. [І вони бачили мис Ясона, де, кажуть, ставав на якір «Арго»