Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

що видача довід­ки не передбачала ніяких подальших зобов'язань з боку керівника (власника) підприємства щодо надання роботи засудженій особі, тобто мала характер не­правдивого документа, працівники інспекції повинні звернутися до прокура­тури для вирішення питання про притягнення відповідних посадових осіб да­ного підприємства, установи, організації за видачу свідомо неправдивих доку­ментів до відповідальності за ст. 366 КК України (Рішення № 1 Апеляційної комісії Департаменту України з питань розподілу, направлення та переведен­ня для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, грудень 2003 р.; Вказівка Державного департаменту України з питань виконання по­карань від 5 січня 2005 р. № 5/3-2, п. 4).

За загальним правилом більш м’яке покарання (в даному випадку — ви­правні роботи) призначається в межах строків, встановлених у Загальній час­тині Кримінального кодексу України для даного виду покарання, і не може пе­ревищувати не відбутий строк покарання, призначеного вироком (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини по­карання більш м’яким»).

Отже, в разі заміни не відбутої частини покарання у виді позбавлення волі виправними роботами, їх строк не може бути меншим за 6 місяців і більшим за

2 роки. До неповнолітніх заміна не відбутої частини покарання більш м’яким взагалі не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).

7. Виконання покарання у виді виправних робіт покладається на криміналь­но-виконавчу інспекцію і включає:

— облік засуджених осіб;

— роз’яснення порядку та умов відбування покарання;

— контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання за­судженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб;

— проведення виховної роботи із засудженими особами;

— контроль за поведінкою засуджених осіб;

— внесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу за­суджених, які не з’явилися за викликом до інспекції без поважних причин;

— проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезна­ходження яких невідоме, та передача матеріалів до органу внутрішніх справ для оголошення їх розшуку;

— надання дозволу на звільнення з роботи засуджених осіб за власним ба­жанням протягом строку відбування покарання;

— проведення інших заходів, передбачених законом.

Кримінально-виконавча інспекція під час виконання покарання у виді ви­правних робіт має досить широке коло функцій і повноважень, визначених в ч. 5 ст. 41 КВК України, а також в підрозділі 2 розділу III Інструкції, які за­лежно від напрямів діяльності, що нею здійснюються, можна диференціювати на: а) організаційні, б) контролюючі, в) розшукові, г) інші. Більш докладно про це див. коментар до п. 5 ст. 36 КВК України.

8. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт передбачає пев­ний перманентний процес, в якому доречно виділяти:

1) початковий етап виконання покарання, або етап прийняття до виконан­ня вироку суду відносно засуджених осіб;

2) безпосереднє виконання покарання;

3) етап зняття з обліку осіб, засуджених до покарання.

Такий підхід дає можливість чітко визначити завдання, що постають пе­ред його учасниками.

9. Вирок суду приводиться до виконання не пізніше десятиденного строку

3 дня набрання ним законної сили або звернення його до виконання. Основ­ними документами, що підтверджують наявність підстав притягнення засу­дженого до відбування виправних робіт, є:

а) копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його ви­конання; ці ж документи необхідні також при заміні покарання або його не відбутої частини виправними роботами у зв'язку із законом про амністію на під­ставі ч. 3 ст. 86 КК України та при заміні покарання у виді позбавлення або об­меження волі виправними роботами на підставі ст. 82 КК України.

б) копія розпорядження Служби з питань помилування Кабінету Прези­дента України про виконання Указу Президента України про помилування, при застосуванні акта помилування у разі заміни покарання або його не відбу­тої частини виправними роботами на підставі ст. 85 КК України.

Після надходження до кримінально-виконавчої інспекції зазначених до­кументів відомості про особу реєструються в спеціальному журналі обліку. На кожного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться особова справа, в якій зберігаються всі матеріали, що є підставою для притягнення особи до відбування покарання. Після цього в десятиденний термін інспекція надсилає повідомлення:

а) до суду, який виніс вирок про прийняття його до виконання;

б) до органу чи установи виконання покарання, з якої засуджена особа бу­ла звільнена;

в) до військового комісаріату про взяття на облік особи, засудженої до гро­мадських робіт, яка підлягає призову на дійсну військову службу;

г) до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС Украї­ни в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті про взяття засу­дженої особи на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття;

ґ) до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб — сторожову картку (для попередження випадків самовільного виїзду за кордон осіб, які не відбули покарання);

д) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засу­дженого до виправних робіт про необхідність поставлення цієї особи на про­філактичний облік, проведення індивідуально-профілактичних заходів, здійс­нення контролю за її поведінкою і способом життя за місцем проживання.

Якщо на час звернення вироку до виконання засуджений не працює, він надає працівникам кримінально-виконавчої інспекції письмове пояснення, в якому вказує причину звільнення з роботи. Після цього йому видається на­правлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування — 15 днів, роз’яснюється, що він не має