Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"

Чоловік оцінив ристалище, підібране Мстиславом. Поляна була невеликою, що було на руку Глібу, адже ускладнювало маневри більшого вовка. Трава скошена і прибрана - теж заради зручності більш нестійкої людини. Земля рівна, без пагорбів, з яких вовку було б легше повалити двоногого супротивника, але й без ям, у яких легко поступитися. Словом, Мстислав зробив усе можливе, щоб місце поєдинку було вигідніше його другові.

Противнику жеребом випало призначити час поєдинку. "Після опівночі" - було зазначено у повідомленні. Так, Північні  вміло скористалися лазівкою в законах і не вказали точної години. Гліб був змушений прийти точно о дванадцятій ночі, адже не прибути вчасно – значить програти без бою. Представник Північного клану міг з'явитися набагато пізніше - аж до 23:59 наступного вечора - змусивши супротивника чекати цілу добу. Розраховували вимотати Гліба довгою концентрацією, напругою та хвилюванням, які перед боєм іноді втомлюють сильніше, ніж сама битва.

Ну що ж: їхнє право. Гліб був спокійний і розслаблений, але водночас пильно відстежував будь-який рух на галявині. Не очима - вони не могли допомогти такої безмісячної, темної ночі, а внутрішнім чуттям. Результат бою мало хвилював чоловіка на той момент. Проте він все ж таки планував вижити: все ж таки цікаво було дізнатися, навіщо доля підкинула йому цю кумедну дівчинку з гарним ім'ям - Анастасія.

Перевертень присів біля дерева, заплющив очі і спокійно приготувався чекати.