Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Відьма 📚 - Українською

Читати книгу - "Відьма"

873
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Відьма" автора Томас Олд Х'ювелт. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 114
Перейти на сторінку:
лап прокладав собі дорогу крізь хрусткий підлісок. Нічне повітря, здавалося, дихало, набрякало і збиралося вибухнути. Тайлер відчув, як його ноги стали ніби гумовими. Поза будь-якими сумнівами, перед ними у мороці тупотів ногами собака.

— О, Боже, то він, — хрипким голосом проговорив Лоуренс.

— Флетчере!

Підкоряючись нестримному імпульсу, Тайлер кинувся уперед — геть зі стежки, у лісову хащу, але Лоуренс вхопив його за рукав і відтягнув назад.

— О, ні, не роби цього! Стій тут!

— Флетчере! — знову просичав Тайлер і тихо засвистів. До нього приєднався Лоуренс. На мить Тайлерові здалося, ніби він чує переривчасте дихання… а потім прийшла упевненість у тому, що то сталося не в його уяві, що то справді було там, у лісі. І знову це щось поворушилося. Не було сумнівів, що Флетчер був у межах чутності, якщо то був Флетчер, звичайно, але ж чому він поводився, ніби то не він? Він був не далі, ніж метрів за п’ятнадцять вище від них, хоча вночі звуки і долинають дивним чином. Але чому він не підходить? Він уявив собі Флетчера, який сопе у темряві, сліпого і глухого, з висолопленим язиком, нездатного знайти дорогу додому…

«Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні…»

То був голос Колтона Метерса, він пролунав у нього в голові, але жодною мірою не заспокоїв, тому що відразу ж за ним почувся інший голос, що вистрибнув ніби нізвідки, ніби сама Катаріна шепотіла у нього в мозку: «Гризи, гризи, як миша, завтра усі помруть».[8]

Раптом Тайлер відчув, як його мозком прокотилася хвиля, холодна, як жменя чорної криги. Ліхтарик почав неконтрольовано дрижати, і він вхопився за Лоуренса.

— Вони ж кажуть, що Катаріна воскресила з мертвих свого сина, так? І тому вони її повісили. Ти віриш у це? Ти віриш, що вона може воскрешати мертвих?

— Пішов ти! — але ті слова пролунали, ніби ридання.

— А якщо вона…

— Не знаю. Але я гадаю, то не Флетчер там, друже. Якщо то справді Флетчер, чому він не підходить до нас?

— Флетчере!

— Припини!

У повітрі зненацька почувся голосний шум, і білосніжна сова блискавкою пролетіла крізь промінь ліхтаря. Хлопці скрикнули і вхопилися один за одного. Птах зойкнув і, натужно хлопаючи крилами, щез у тому напрямку, де на пункті спостереження стояла напівзруйнована дерев’яна халупа, в якій вони дітьми провели багато літніх вечорів і де можна було влаштовувати найкращі у світі пікніки; однак, якщо податися туди зараз за совою, виявиться, що та халупа зроблена не з дерева, а з тіста, з ґонтом із імбирних пряників та віконницями з білого цукру. І раптом Тайлерові стало ясно, що йому не хочеться бачити те, що там крадькома рухається у мороці, навіть якщо то дійсно Флетчер, адже якщо Флетчер мертвий, то це жахіття вмить забере твій розум.

Наступної миті вони вже бігли, і Тайлер чув, як щось бігло за ними, сміховинно легко скорочуючи відстань. Ліхтар розрізав шлях перед ними, ніби у якомусь паноптикумі зі світла й темряви. Часом Лоуренс виривався уперед, а часом — Тайлер, і тоді один із них кричав іншому: «Почекай, я не встигаю», — але жоден з них не уповільнював біг. На якусь мить Тайлерові почулося брязкання металу, і він подумав про пряжку на Флетчеровому нашийнику.

Звісно ж, доріжка з собачих гранул досить швидко закінчилася трохи нижче на схилі пагорба. Так завжди буває з подібними доріжками, призначення яких — дати малим дітям можливість вибратися з лісу. Але, як не дивно, це вгамувало паніку Тайлера, і глибоко у своєму серці він відчув потужну спорідненість з містом, де жив. Адже він чітко знав: вони зараз у чорта на рогах, за ними женеться примара з казок про відьом, але в кінці шляху був Блек-Спрінг. Наприкінці шляху завжди був Блек-Спрінг — кінцева станція на зворотному шляху із крижаного зовнішнього світу, де ніхто не знав ані їхніх імен, ані того, як вони тут живуть.

Після того його спогади почали згасати; певно, свідомість відключилася, інстинктивно намагаючись зберегти себе неушкодженою. Вони все ж добігли до кінця стежки, оскільки пам’ять його пробудилася, коли він спіткнувся, ударившись об щось пальцями ноги, і полетів сторч головою в Струмок Філософа. Крижана вода закрутилася біля його обличчя, стиснула йому щоки і промочила одяг аж до шкіри. Він широко відкрив рота, щоб закричати, але рот наповнився піском з водою. Це повернуло його до реальності, й за півсекунди потому Тайлер вже стояв на колінах, задихаючись і ляскаючи себе долонями по обличчю, струшуючи воду. Вже пізніше він зрозуміє: в ту мить він балансував на межі божевілля — самої думки про те, що він сьорбнув води з осадом із цього струмка не могла б винести жодна психічно здорова людина. Він чітко відчув у себе в голові клацання, ніби хтось розчахнув величезний залізний шлюз… а потім Лоуренс витяг його, і Тайлер ляпнувся на берег.

Вони спіткнулися об огорожу, хитаючись, потьопали на задній двір і впали на газон перед стайнею, зовсім безсилі.

А оскільки то була єдина мислима реакція на божевілля, вони почали сміятися.

— У цій частині казочки ми мали знайти цілий горщик дорогоцінного каміння й золота, і з того часу всі заживуть щасливо, — сказав Тайлер і зареготав іще дужче.

— Ось твоя камера, — сказав Лоуренс, коли вони, нарешті, замовкли. Він протягнув Тайлерові «ГоуПро» — мабуть, вона випала з його руки, коли він спіткнувся й полетів у струмок, але її врятував водонепроникний корпус. Ліхтарик, на жаль, потонув.

Тайлер важко підвівся. Його одяг був обважнілим і холодним, з нього стікала вода, а мокре волосся пасмами липнуло до лоба. Зуби почали клацати, і ніщо не могло це зупинити.

— Що то була за ч-ч-чорт-т-тівня? — нерозбірливо промимрив він.

Лоуренс хитнув головою:

— Я нічого не бачив.

Вони подивилися один на одного, натягнуто засміявшись, але відразу й замовкли. Тайлер нерішуче стояв на газоні, ловлячи дрижаки. Він був уражений тим, що червоний вогник на «ГоуПро» й досі горить. Оця мала хріновина усе відзняла.

Усе ще здивований, він її вимкнув.

Проглянути відеозапис Тайлер наважується лише через два дні.

Він встромляє карту пам’яті відеокамери у свій макбук і дивиться на екран скляними, осовілими очима. З того часу відбулося багато змін. Його брудний одяг, що смердів водою зі струмка, тепер пахне пральним порошком і лежить, гарно складений, у його шафі.

1 ... 57 58 59 ... 114
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьма», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Відьма"