Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Драконяча відьма, Настуся Соловейко 📚 - Українською

Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"

1 178
1
31.08.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Драконяча відьма" автора Настуся Соловейко. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 57 58 59 ... 113
Перейти на сторінку:
Айван

Я стояв біля вікна у залі для нарад. Це була вже друга нарада з того моменту, як я повернувся.

Сьогодні тут були присутні Лерди кланів із півдня та сходу Бладара. Ротер Вогняний й Райнан Мисливець.

Арман сидів на стільці, поряд зі своїм батьком – Еженом Чорним, напружено прислухаючись до перепалки між драконоборцями.

– А я кажу, нам треба готуватись до війни! – вже майже кричав Ротер, широко відомий своєю вибухонебезпечною натурою – Якщо ми й надалі будемо дивитися крізь пальці на те, що витворяють відьми, то скоро вони так само і Бладар виріжуть, як Ладос.

– А я вважаю, що спершу треба все перевірити! Ми не знаємо, що задумали ці мразоти й навіщо їм Кривава стіна, яку бачив Лерд Айван! – спокійно відрізав Райнан.

Обидва драконоборця були вже зрілими чоловіками, сивина припорошила скроні та бороди.

Лице Райнана вкривали глибокі шрами, колись Дран мало не вирвав йому праве око.

Окрім них й Армана з батьком, в залі знаходився мій наставник Колін Швидкий і чоловік Катріони – Рон Темний.

– Війна! Наче ми не воюємо весь час з Дранами! – подумав я і стиснув кулаки.

У двері постукали:

– Вибачте Лерде, дозволите увійти?

Я повернувся до входу у зал і побачив двох своїх найкращих розвідників: Мелоса Золотого і Кравена Тихого.

– Не очікував вас назад так швидко. – відповів, махнувши рукою на знак того, що вони можуть увійти.

Кілька днів тому, я відправив їх як слід обшукати Ладос, добряче роздивитись стіну і перевірити інші міста на кордоні з Вічером.

– Які новини? – спитав.

– Ми побували у трьох містах на кордоні з Вічером, та всі вони живуть своїм звичайним життям, наче і не помічають стіну. – почав Кравен.

– Ми хотіли їхати далі, та у лісі учули сморід двох відьмаків, сильних, тож вирішили прослідкувати за ними, – продовжував Мелос  – і виявилось, що вони прямували до Бладару. Принаймні, було схоже на те.

Я вигнув брови.

– Ви їх схопили?

– Не вдалося, Лерде. Вони відкрили перехід і втікли. Втім, дещо вони не встигли забрати з собою.

Кравен витягнув із наплічної сумки щось схоже на карту.

Я розвернув її й поклав на стіл. Всі підійшли ближче.

– Ось, бачите Лерде, тут відзначене місце на південь від Бладару, біля самих Червоних гір.

– Цікаво, це ж поряд із шахтами… – задумливо проговорив Райнан – Що б там могло знадобитися двом відьмакам?

– Може метал? – спитав Ротер.

– Не думаю, він для них небезпечний. – заперечив я – Та й чесно кажучи, не знаю, що там ще є, окрім покинутих шахт і підземних печер. Якась маячня! Та і якого Драна двом відьмакам пертися аж сюди? Вони їхали?

– Так, на конях! – відповів Мелос – І це дивно, зазвичай вони використовують переходи.

– Може не хотіли привертати зайвої уваги, утім лізти майже у самий Бладар, де щонайменше пів міста чує їхній сморід – ось, що незвично. Значить, щось їм тут дуже потрібно. – сказав Райнан.

– А може, вони розвідують, як краще напасти, поки ми будемо мирно спати у своїх ліжках! – гримнув Ротер.

І я був ладен з ним погодитись.

– Що ж, треба нам самим перевірити шахти, хтозна, що там знайдеться. Мелос, Кравен – їдьте туди, перевірте. А після, треба буде об'їхати міста на кордоні з Вічером, я хочу знати, чи всі вони цілі.

Арман увесь цей час мовчав, що було геть на нього не схоже і лише коли за розвідниками зачинились двері, заговорив.

– А що…а що, як відьми закрилися стіною зовсім не для захисту, а для того, щоб накопичити якомога більше сили?

Я кивнув на знак того, що слухаю його.

– Самі подумайте, стіна живиться жертвами, та ми знаємо, що не в такій кількості! Навіщо стільки смертей одночасно? Що як вони змінили закляття і просто накопичують магію?

– Цілком можливо, Армане, – проговорив Колін – от тільки, навіщо?

– Захопити території, а може, вони хочуть використати Дранів. Тоді їм і армії не треба. Магія і Драни зроблять своє діло. Ми не зможемо вистояти перед такою силою.

Арман мав рацію, планувати щось таке було дуже схоже на відьом. Однак, у цього плана був один недолік, Драни не вразливі до магії, скільки в них не бий, ніякого сенсу. Хоча…

Про це я і сказав другу, він покачав головою і проговорив:

– Може, ти й правий, та я б не відкидав такий варіант. До того ж, ти сам знаєш, що вбити драконоборця магією все ж таки можливо, залежить від її кількості. Припустимо, що і з Дранами так само. А маючи нескінченний запас – чому б і не спробувати підкорити їх своїй волі?

– Що ж, не будемо відкидати такий варіант. Тоді, зараз ми відправимо своїх розвідників на пошуки інформації, як тільки хтось дізнається щось нове, прошу одразу ж інформувати раду. – проговорив я.

Із зали вийшов коли Зерата майже закотилася за горизонт, обговорення податків завжди займало багато часу. Ще два дні і почнеться новий сезон, віщуни передрікають весну, та хтозна чи це буде так.

Я вже дійшов до сходів, коли почув голос Армана.

– Айване! Ми так і не відсвяткували твоє повернення, ти ж знаєш, хлопцям іноді треба і розважатись, не дивлячись на погані новини. – він широко посміхнувся.

– Думаєш, це потрібно? – спитав його із сумнівом.

– А як же! Трохи веселощів не завадить!

– Добре, можеш сказати, що наступного місяця буде свято.

Я направився до себе.

Проходячи повз дверей за якими була відьма, відчув знайомий запах і мимоволі посміхнувся.

Цікаво, що вона задумала? Невже сподівається мене обдурити? Ну і нехай! Це навіть весело, спостерігати як дівчина червоніє кожного разу, коли притискаю її до себе.

З іншого боку, я вже майже шкодував, що погодився. Відчуття, що вона будила в мені, затьмарювали здоровий глузд.

Я зупинився. А що, як ті відьмаки їхали за Данаєю? Хоча, з її ж слів - нею ніхто не опікується, тоді навіщо?

Я не дуже вірив в те, що відьми хочуть війни, у що я вірив, так це в те, що наші смердючі друзі хочуть сили й завжди більше, аніж в них вже є.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 57 58 59 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"
Innagavr
Innagavr 12 вересня 2023 12:35

Дуже дякую, книга цікава! Добре прописаний світ, захоплює з першої сторінки! А головне- українською!!!