Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Їм не вдалося домогтися того, чого вони хотіли. Непогано було б з'ясувати, до чого приходили, але бажання бачити їх пики знову не було ніякого.

Починало світати і кілька воїнів піднялися і під командуванням Дугла збиралися в дорогу, принц теж вже був на ногах. Спати більше не хотілося, тому я теж встала. Умилася, привела себе до ладу.

Перед дорогою Дугл востаннє запропонував, щоб нас супроводжували кілька воїнів, але його високість геть відхилив його допомогу.

- У тебе кожна людина на рахунку, - нагадав Його Високість і, поплескавши по плечу, попрощався зі своїм командувачем.

Подальший шлях до палацу ми вже долали, переодягнувшись сільськими жителями. На дорогах було неспокійно, мало того, що ворожі невеликі загони тероризували навколишні місця, так ще й розбійників розплодилося неміряно. Тому і доводилося пробиратися якимись незвіданими стежками.

Принц, правда, все одно не упускав можливості покарати тих, хто вторгся в його країну або не давав спокійно жити. Я вже навіть не боялася, побачивши попереду невеликі групки людей або натрапивши на засідку. Просто відходила в сторонку і милувалася його діями. Нарешті, я навчилася бачити його рухи, а не одну суцільну розмиту пляму. Бився Його високість настільки швидко, що вороги навіть не встигали зрозуміти, що сталося. Колись давно читала про Брюса Лі і Джекі Чана, що їм доводилося, знімаючи фільми, для камери показувати бойові прийоми набагато повільніше, ніж зазвичай, плівка просто не встигала їх фіксувати. Ось і принц настільки оволодів технікою, що людське око практично не вловлює його стрімких випадів.

- Ваша Високість, навчіть мене битися, - попросила одного разу на привалі, не особливо сподіваючись, що погодиться. Просто несподівано пошалити та збентежити його захотілося. У цьому світі дівиці настільки розніжені і томні, що подібного нікому в голову не приходило.

Дійсно його обличчя витягнулося, а одна брова здивовано злетіла вгору.

- Я завжди зможу тебе захистити, - видав він на це, підкидаючи гілки в багаття.

Наївний подумав, що розмова на тему закінчена, та в мене вже вселився маленький шкідливий з ріжками і хвостиком.

- А якщо вас поруч не буде? - парирувала я. - Раптом я потраплю в ситуацію, коли можна буде врятуватися лише гарненько збентеживши ворога своїми здібностями?

Хитренько вивернула на потрібну думку. Принц посміхнувся розуміюче, його ніколи не вдавалося провести. Чим більше ми були разом, тим більше він мене читав, немов відкриту книгу. Було особливо приємно, коли передбачаючи мої бажання, несподівано приносив води, або укладав спати. Або ні з того ні з сього, підходив і цілував, а коли я заперечувала, чисто з жіночого кокетства, він томно шепотів на вушко: «Тоді не думай про це!»

Думала я, правда, не тільки про поцілунки і коли ловила його відверті погляди у відповідь на свої сміливі фантазії, здавалося, навіть шкіра після довго горіла вогнем. Тому намагалася стримуватися, я сама ще не була готова перейти до наступної фази відносин.

Але зараз буріння в крові змило всі мої добрі наміри, і я несподівано для себе самої пристала до нього з цим навчанням.

- Я буду берегти тебе від неприємних ситуацій, - нахмурився він.

До чого впертий, але я теж так просто не здамся.

- І все ж, ви не зможете бути поруч зі мною весь час, - поклала руку йому на коліно, від цього жесту він танув, як морозиво, так кумедно було спостерігати, коли цей, здавалося, холодний чоловік ставав таким податливим. - Державні справи! У країні таке діється! Вам потрібно буде часто їхати...

Зробила я багатозначну паузу, стежачи за найдрібнішими змінами на його обличчі.

- А чи немає у тебе лисячої магії? - розсміявся принц, знову розгадавши мої хитрощу.

Я лише знизала плечима, посміхаючись щасливо. Здається в цьому поході, незважаючи на труднощі, ми стали ближче один до одного як ніколи.

Ванька хмикнув, по-доброму дивлячись на наші перепалки.

- Ваша Високість, думаю, вас взяли в полон, - додав він, весело підморгнувши мені.

Принц піднявся і подав мені руку.

- Юху! - видала я захоплено, розуміючи, що він таки здався.

Швидко схопилася, поки не передумав.

Тільки я помилялася, сподіваючись, що перемога дісталася мені. Це стало зрозуміло ще до того, як ми почали процес навчання мене прийомам захисту.

Принц лише показав мені, як стати в бойову стійку. При цьому виставляючи мої руки і ноги в правильні позиції, примудрився провести своїми загребущими ручищами по моєму тілу, де тільки можна і де не можна.