Читати книгу - "Наложниця Темного Лорда, Анні Флейм"

Підготовленого одягу для мене в купальні не знайшлося, тож я пішла до своєї кімнати оголеною. Втім, чи вперше? А в кімнаті на мене дійсно очікувала вечеря на знайомому столику з коліщатками, що змусило замислитися над тим, коли я востаннє їла. 

Давно. Найдивніше ж те, що мені й зараз начебто не надто хочеться. Ще одна властивість, дарована демонічною кров'ю? Чи просто сильна втома?

Слабкості я все ще не відчуваю, тому подумки схиляюся до першого варіанту, доки до голови не приходить третій. Може я вже теж померла? І зараз вештаюсь таким собі ожилим мерцем, вважаючи, що все ще жива?

Ця думка викликає в мене нервовий смішок.

Та ну, маячня якась. Колір шкіри хоч і доволі блідий через брак сонця та свіжого повітря, але цілком нормальний. Тож, не слід забивати собі голову дурницями.

В шафі — все ті ж відрізи тканини. Перебираючи пальцями шовковисті різноколірні смуги, я розумію, що жодна мені не подобається. Пояс також на своєму місці — трохи інший: замість кульок на кінцях висять металеві крапельки, але… Мені не хочеться його торкатися. Надто свіжі й неприємні спогади.

Трохи повагавшись, я нарешті обираю два відрізи доволі щільної тканини сіро-сріблястого кольору та один — тонкішої чорної, яку пов'язую на талії замість пояса. Виглядає трохи незвично і, чомусь, доволі грайливо, хоча я розраховувала на зворотній ефект… Але хай вже буде так. Все одно краще, ніж з тим поясом чи взагалі без нього.

Час перейти до вечері, і тільки сівши на ліжко перед столиком я розумію, наскільки насправді зголодніла. Страви звичні, але дечого все ж бракує — присутності Айни. Де вона? Що з нею? Не те щоб я до неї встигла прикипіти серцем, але вже якось звикла до неї, та й розпитати про те, що сталося на сходах, вельми цікаво.

Невже вона була у змові з Ларом і навмисне спровокувала обрушення, аби мати привід для мого переміщення до тієї дивної кімнати? Чи навпаки — вона намагалася мене врятувати від загибелі під зруйнованими сходами, а моя зустріч з Ларом — лише прикре співпадіння?

Одні запитання. 

Втім, навіть якщо я не отримаю прямих відповідей на них, то легко зможу здобути підказку для власних роздумів. Для цього достатньо запитати Темного Лорда — навіщо він наказав мене перевести до інших своїх покоїв. І чи наказував взагалі…

Коли розбавлена думками вечеря майже дійшла кінця, з-за дверей до коридору долинають чиїсь голоси. Прислухавшись, я чую Айну. Ось і підказка — з нею все гаразд. Знати б ще — це добре чи погано.

А дух замку тим часом спокійно та розмірено розповідає про… розташування кімнат на поверсі і заборону спускатися нижче. 

Щось це мені нагадує.

Тихенько підкравшись до дверей, я знову прислуховуюсь, і цього разу чую інший голос. Теж жіночий. Скоріше — навіть дівочий. 

Новенька… наложниця? Адже нещодавно так само поверхом водили й мене.

Судячи з голосів, жінки прямо зараз проходять повз двері до моєї кімнати, і при цьому Айна нічого не каже про те, куди вони ведуть. І дівчина про це не запитує. Цікаво, чи знає вона взагалі, що не перша і не остання, хто потрапив в таку халепу?..

Бажання побачити новеньку вимагає від мене прямо зараз відчинити двері та познайомитися з дівчиною. Бідолашна, вона напевно налякана і не розуміє, що коїться і нащо її сюди забрали. Айна хоч і непогана наставниця, але схоже, що не надто здатна до живого людського спілкування про всілякі дрібниці.

Втім, обережність наполягає не надто поспішати. Розповісти про місцеві правила зможе і Айна, а мені ж… Краще мати час для того, щоб з безпечної відстані придивитися до новенької. Хто знає, яка вона… Несподіване, дивне почуття дряпає моє серце маленькими гостренькими пазурцями. Мене раптом накриває гострим небажанням, щоб Темний Лорд приділяв свою увагу ще комусь, окрім мене.

Це що, ревнощі? Ліє, ти остаточно з глузду з'їхала. Сама ж нещодавно боялася та не хотіла його бачити. Тобі ж легше буде, якщо хоча б іноді чаклун відновлюватиме сили не твоїм коштом. 

Але почуття не відпускає. Навпаки, гострі пазурці впиваються в серце ще глибше, викликаючи в мене незрозумілу і нічим не пояснювану злість. Водночас із цим за спиною я чую різкий брязкіт. Мало не підстрибнувши від несподіванки, обертаюсь і бачу керамічні уламки на кам'яній підлозі. Тарілка впала зі столика та розбилась.

Е, ні, так не годиться. Заспокойся, Ліє, дівчина ні в чому не винна. Або сама не прикусила своєчасно язика, як ти, або хтось її прокляв. От і все.

А от чому Темний Лорд її таки взяв — це вже інше питання. Навряд чи він одразу вбиває або забирає до замку всіх, хто підпадає під умови Договору. Тому можна й поцікавитись… Але перш ніж це робити, треба заспокоїтися, інакше можна накоїти дурниць. Найкращий варіант в цьому випадку — налагодити з ним зв'язок, щоб сам розповів, і з цього вже робити висновки.

Він мене начебто навчати збирався? От і навчатиме. Цей чаклун навіть не підозрює, наскільки старанною ученицею я можу бути, якщо захочу.

Пазурі потроху відпускають серце, але натомість в грудях знову прокидається знайомий вогонь. Якщо це означає, що в мене достатньо сил для… Чого б там не було, тож, настав час йти на свій перший урок.