Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер 📚 - Українською

Читати книгу - "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Малюк на мільйон" автора Тая Смоленська, Ая Кучер. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 96
Перейти на сторінку:

— А ти ще питаєш, чому я мовчала, — шумно дихаю, стискаючи краї столу. — Ти знову вирішуєш за мене, Даміре. У мене немає ні вибору, ні права голосу. Якщо ти таким бачиш сімейне життя, то мені таке не потрібно.

Я підіймаю погляд на чоловіка, чекаю, що він тепер скаже. Дамір стискає щелепу, жовнами грає. Мої слова явно злять його. А я з гіркотою передбачаю, що зараз Алієв зірветься. Знову покаже свій характер. І це буде найкращим доказом, що між нами нічого не змінилося.

Алієв мовчки підводиться. Наближається до мене, стискає спинку стільця, розгортаючи його. Ніжки скриплять об підлогу, змушуючи поморщитися. Я опускаю голову, бажаючи сховатися від його погляду.

Але Даміру це не заважає. Він просто сідає навпочіпки, торкається мого обличчя. Шкіра в нього гаряча, я мурашками покриваюся. Чоловік заправляє моє волосся за вухо, заглядає в очі.

— Я не вирішую за тебе, — вимовляє повільно, підбираючи слова. — Є рекомендації лікаря, яких потрібно дотримуватися. Марія Андріївна готує те, що піде тобі на користь.

— Але тобі готує інше. У мене несмачна каша, а в тебе…

— Сиру рибу тобі не можна, — каже суворо. — Я запам’ятав список. І занадто жирне теж. Потрібно берегти себе, Ель. Твоєму… Нашому малюкові потрібно зміцніти.

На слові «наш» губи чоловіка розповзаються в дурній усмішці. Він ніби все ще не може повірити, що це його дитина. І мені теж складно усвідомлювати, що Дамір радий малюку.

Так дивно. Алієв навіть не сумнівається в моїх словах, не вимагає підтвердження. Він настільки довіряє мені, що більше не порушує тему батьківства. Невже йому лише потрібно було почути моє зізнання?

— Добре, — раптом погоджується, погладжуючи мою щоку. — Давай ми будемо снідати однаково? Мені не принципово.

— Ти пропонуєш це тому, що любиш вівсянку? — хмикаю, потроху заспокоюючись.

— Ненавиджу, — Дамір усміхається, і я відповідаю йому несміливою усмішкою. — Але готовий на такі жертви.

— Угу, а потім на роботі з’їси щось нормальне? Я знаю тебе, Алієв, страждати тут буду я одна.

— Тоді обговори список із Марією Андріївною, вкажи, що ти не любиш. Еліно, ніхто думки читати не вміє. Не потрібно всіх навколо вважати ворогами, які хочуть зробити тобі погано.

— Я не вважаю Марію Андріївну ворогом! Тільки тебе.

— Вже добре. Сам на сам розбиратися легше.

Чоловік у приголомшливо гарному настрої, раз так легко розмовляє зі мною, терпить витівки, а не зривається, як зазвичай. І мені стає легше.

Я сама собі готую інший сніданок. Сир із фруктами та медом. Дамір щось бурмоче про контроль над молочною продукцією, але відкрито нічого не вимовляє. Я вважаю це маленькою перемогою.

А після ми вирушаємо на прогулянку. Погода стоїть надзвичайно гарна, тепло. Усе навколо зеленіє, і людей майже немає. Розпал дня, усі на роботі. А матусі з дітьми йдуть на денний сон, тому ми з Даміром самі.

— Добре тут, правда? — вимовляю перше, що спадає на думку. — Я люблю тут гуляти.

— Гуляй, хто тобі забороняє? — чоловік знову дивиться на мене. Робить це постійно. — Я не тримаю тебе під замком.

— Мені незатишно, що твоя охорона всюди слідує за мною. Ти можеш їх відкликати? Я більше не втечу. Напевно.

— Напевно?

Дамір гальмує, розвертає мене до себе. У його очах спалахують небезпечні вогники, ось-ось розгориться пожежа. Але неможливо вдавати, що все раптом стало добре й минулого не існує.

— Адже ми все вирішили, — стримано вимовляє чоловік. — Що знову не так?

— Вирішили? — запитую гірко. Прикриваю очі, випалюючи правду: — Ні, Даміре, ми нічого не вирішили. І між нами нічого не змінилося. Поки що, — додаю швидко.

Повисає тиша, від якої мені моторошно. Алієв вражено мовчить, явно добираючи слова. Мені шкода, що я псую такий чудовий день, але прикидатися не можу.

Нічого путнього не вийде, якщо ми просто мовчатимемо і вдаватимемо, що все різко змінилося. Це як із раною. Спочатку її потрібно промити від бруду та інфекцій, а потім уже лікувати.

Зі стосунками так само, мабуть. Я не спец, але мені здається, що так буде правильніше. Відверто поговорити, спокійно. Обговорити всі деталі, а вже після будувати щось нове.

Можливо, Даміру легко відпустити минуле. Або він чудово грає, відкидаючи всі наші проблеми якомога далі. Але я так не вмію. І розумію, що це не допоможе. Я просто хоронитиму сумніви в собі.

І чим це відрізняється від того, що було раніше?

— Точніше, — продовжую, поки чоловік не почав говорити. — Змінилося дещо, але все це дуже складно. Я не здатна просто забути й жити далі. Ти… Ох.

Я зітхаю, намагаючись підібрати слова. Воювати та сваритися з Даміром значно простіше, ніж розмовляти відверто.

Чоловік стискає мою долоню, але не перебиває. Я розслабляюся, відчуваю від нього підтримку. Нарешті наважуюся відкрити очі, а не ховатися від проблеми в темряві.

Дамір хмуриться, його погляд бігає по моєму обличчю. Я розумію, що йому теж складно мовчати й слухати все, але він намагається.

1 ... 58 59 60 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Малюк на мільйон, Тая Смоленська, Ая Кучер"