Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

Джеймс все думав, чому Елінор не прийшла на урок. Обернувшись до їхнього столу, він зрозумів, що помилився: вся родина була в зборі. Коли ж вони прийшли так, що він не помітив? Джеймс прокрутив у себе в голові ті кілька хвилин від початку уроку, але так і не зрозумів, коли це сталося.

Брат із сестрою про щось тихо сперечалися: Френк був явно чимось стурбований, а Елінор дивилася на брата з такою напругою. Той раптом похитав головою і підняв на Джеймса важкий погляд. Хлопець швидко відвернувся. Цікаве вийшло спостереження.

Чий ж це погляд пропалює йому одяг? Обертатися і підтверджувати свої побоювання Джеймсу не хотілося. Тут на допомогу прийшов містер Коллінз - він запитав домашнє завдання, і Джеймс відволікся від стеження.

Залишок уроку він просидів немов йог на голках. Намагався розважити себе роздумами на різні теми: чи вийде в Пітера поєднувати роль доглядальника за ним із участю мачо для Маріси; чи встигне він підтягнути навчання до кінця семестру; чи не знудить Ейдана Портера від чергового дотику Поли.

Ці думки ніяк не допомагали йому зосередитися на уроці і Джеймс чекав на рятівний дзвінок з уроку, палаючи стійким бажанням забратися з класу кудись подалі.

Як він опинився у буфеті, Джеймс не пам'ятав. Він просто рухався вперед, поки від напруги не заболіли руки, і тільки біль змусив його озирнутися. Він залишив своє знеболювальне у Пітера в машині. Машинально окинувши поглядом кімнату, Джеймс здригнувся. Елінор була тут, вона сиділа одна за далеким столиком біля вікна і крутила в руці вилку, наче нанизувала невидимі спагетті. Френка ніде не було видно. Може, він ховається від мене, подумав Джеймс. Так само, як і Пітер із Марісою. Навіщо їм такий кульгавий тягар?

Навіть той Дарко не став би вовтузитися, майнула в його голові іронічна думка.

Джеймс замислено поклав на піднос кілька шматків піци та салат, проте донести їжу до столика виявилося неможливо - руки були зайняті милицями, і Джеймс збентежено завмер. Він боявся своєї безпорадності і, усвідомивши всю дурість ситуації, раптом залився фарбою.

- Тобі допомогти? - Кров відхлинула від обличчя, коли Джеймс почув її голос. Він обернувся і завмер. Блакитні очі в обрамленні довгих чорних вій випромінювали впевненість, а тонкі спритні пальці вже тяглися до його підносу.

- Ммм, що?

- Тобі допомогти, Джеймсе? - Елінор продовжувала простягати свої руки, щоб допомогти, поки їй не набридло чекати на відповідь. Дівчина вправно підхопила тацю Джеймса і віднесла до столика. Джеймс незграбно поспішав за нею, намагаючись не шуміти, але виходило не дуже добре.

Вони мовчки влаштувалися навпроти один одного. Елінор розглядала тацю, її довгі вії тремтіли. Джеймс нерішуче потягнув тацю ближче до себе, і дівчина підняла на нього погляд. Джеймс несподівано сильно стиснув виделку і застромив її в піцу.

Елінор струснула своїм волоссям і обережно посміхнулася, ніби оцінила гарний жарт, але її очі залишалися такими ж серйозними, як і раніше.

- Ти будеш їсти піцу виделкою?

- А для тебе це проблема?

- Упевнена, я зможу це пережити, просто раніше ти їв її руками, чи не так? - змовницьки прошепотіла вона.

- А ти не голодна?

Дівчина похитала головою.

- Не дуже. Як твоя нога?

Джеймс хмикнув і ледве втримався, щоб не закотити очі до стелі. Як же його дістало це питання!

- Набагато краще, дякую. - Насправді нога неймовірно нила і боліла, і Джеймс відчував легке запаморочення. Він збирався сходити в медпункт після ленчу  - другий урок так само пустував у цьому непродуманому розкладі.

Елінор мовчки дивилася, як Джеймс їсть. Коли він дістався салату, вона заговорила.

- Про що думаєш? - обережно спитала вона, ніби не була впевнена в тому, яку відповідь хоче почути.

Джеймс якомога спокійніше знизав плечима.

- Чому в Раді П'ятьох так багато народу? Більше ніж п'ять я маю на увазі.

Дівчина посміхнулася.

- Раніше нас було менше. Значно менше. Раніше Рада П'ятьох звалася просто Магічною Радою і, як ти зрозумів з назви, лише маги вирішували, як вчинити в тому чи іншому випадку, до того ж їхнє рішення не обговорювалися.

Її голос звучав глухо, їй не подобалося розповідати про нерівність, і Джеймс оцінив це.

- А тепер обговорюються?

- Минув якийсь час, - дівчина замислилася на мить. - Якщо подумати, минуло лише п'ятнадцять років відколи колишній Голова прийняв до Ради інших створінь світу Тіней - не магів. Друїд, перевертень, лич, горгул і, - вона кивнула, - маги. Магічна Рада стала Радою П'ятьох.

- Чому лише п'ять? Решті не дозволили приєднатися до Ради?

Елінор відповідала коротко.

- Просто не встигли, я гадаю. До влади прийшов новий Голова і проект із розширення прикрили.

- Прикрили?

- Там довга історія. Ти давай краще їж, - Елінор посунула піднос ближче до Джеймса і на хвилину він замовк, пережовуючи їжу.