Читати книгу - "“там, де світло торкається води”, Елісса Фенікс"

Лея стояла на краю світу, дивлячись у нескінченний простір перед собою. Все навколо виглядало як одне велике полотно, на якому реальність та фантазія перепліталися в єдиному візерунку. Тут, у цьому новому світі, не існувало часу, не було простору, і кожен їхній рух відкривав нові горизонти.

Її серце билося швидше, ніж зазвичай, і кожен подих наповнювався новими емоціями. Вона відчувала, як з кожним кроком зростає її зв’язок із цією місцевістю, з цим новим місцем, яке тепер стало їхнім домом.

Кайр ішов поруч, і його тінь покривала її, але він не порушував тишу. Вони йшли разом, і, здавалося, між ними було щось більше, ніж просто спільний шлях. Це був зв’язок, який пройшов крізь випробування та труднощі, і тепер вони були нерозривно пов’язані.

— Як ти себе почуваєш? — запитав Кайр тихо, не порушуючи спокою.

Лея підняла голову, усміхнувшись. Це було те, що їй потрібно було почути.

— Я відчуваю, що нарешті знайшла місце, яке стане моїм домом. Місце, де я можу бути справжньою.

Кайр мовчки кивнув, а потім поклав руку їй на плече. Він розумів. Вони пройшли так багато разом, що слова більше не були потрібні.

Вся ця подорож була випробуванням — не тільки для їхніх тіл, а й для душ. І кожен момент наближав їх до того, щоб зрозуміти, хто вони насправді і чого вони хочуть від цього світу.

Лея стиснула руку Кайра і зробила крок уперед, впевнено і без сумнівів. Вони стояли на порозі чогось великого — не лише для себе, але й для всього цього нового світу.

Коли вони досягли кінця шляху, перед ними розкрився новий, ще більш дивовижний ландшафт. Світ, який починався як мозаїка невідомих частинок, зараз був зрозумілим і цілим. Їхня мета була ясною, і вони знали, що все, що вони пережили, мало значення. Цей світ, в якому вони зараз перебували, став частиною їхньої історії.

Лея оглянула їхнє нове місце і глибоко вдихнула.

— Ми це зробили, — прошепотіла вона, немов підтверджуючи сама собі, що їхній шлях був не марним.

Кайр дивився на неї, і його погляд був теплим і впевненим.

— І тепер ми можемо рухатись далі. Разом. Як завжди.

Із цими словами Лея зробила крок вперед. Вона не знала, що буде далі, але тепер вона була готова до будь-яких змін. Вони йшли вперед — разом, з серцями, сповненими надії та любові, готові до будь-якої нової реальності.