Читати книгу - "Затемнення"

Здається, що жертв вибирали навмання. Мотив — убивство заради вбивства.

То який це може бути серійний убивця?

Водночас у способах здійснення злочинів достатньо схожості, щоб не виключати серійності. Всі знайдені жертви були настільки обгорілі, що для ідентифікації знадобилися записи зубних лікарів. На згарищах були начебто застосовані горючі речовини, такі як бензин або спирт, проте жодних слідів цих речовин не знайдено. Всі тіла були недбало покинуті, без жодної спроби їх приховати.

Ще страхітливіше те, що більшість останків свідчать про нелюдське насильство — кістки були поламані й розчавлені під надзвичайним тиском і, як твердять судмедексперти, ще до смерті, хоча судити про достовірність цих висновків важко, зважаючи на стан речових доказів.

Інша схожість, яка вказує на можливість серійних убивств, така: кожен злочин виконаний ідеально чисто, без жодних доказів, окрім власне останків тіл. Жодного відбитка, сліду від шини або волосини. Зникнення траплялися в таких місцях, які не наводили на жодні підозри.

Власне, щодо самих зникнень — жертви непоказні з усіх боків. Жодну з них не можна розглядати як легку мішень. Ніхто з них не був утікачем або бездомним — тим, хто легко зникає і на кого рідко подають у розшук. Жертви зникали зі своїх домівок, з четвертого поверху будинку, з фітнес-клубу, з весілля. Ось найнеймовірніший випадок: 30-літній боксер-аматор Роберт Волш пішов на побачення у кіно; за декілька хвилин після початку стрічки жінка збагнула, що його немає на місці. Його тіло знайшли три години потому, коли пожежники приїхали загасити палаючий бак зі сміттям за двадцять миль звідти.

У вбивствах проглядається ще одна закономірність: усі вони скоєні вночі.

І найжахливіша закономірність — прискорення. Першого місяця скоєно шість злочинів, другого — одинадцять. А лише за десять останніх днів скоєно двадцять два. І поліція так само не знає, де шукати убивцю, як і після першого обвугленого тіла.

Докази суперечливі, останки страхітливі. Нова кровожерлива банда чи здичавілий серійний убивця? Чи щось інше, про що поліція навіть не здогадується?

Одне можна сказати напевно: щось жахливе розгулює Сієтлом.

Мені знадобилося майже три спроби, щоб прочитати останнє речення; потім я зрозуміла, що в мене тремтять руки.

— Белло?

Замислившись над прочитаним, я зойкнула і здригнулася ід Едвардового звертання, хоч воно було тихим і не таким уже несподіваним.

Він стояв у дверях, звівши на переніссі брови. Потім нагло він уже стояв поруч і тримав мене за руку.

— Я тебе налякав? Вибач. Я стукав…

— Ні, ні, — сказала я поспішно. — Ти це бачив? — вказала я на газету.

Його чоло вкрилося зморшками.

— Я ще не переглядав свіжих новин. Але мені відомо, що ситуація погіршується. Ми маємо щось робити… швидко.

Мені це не подобалося. Не подобалося, коли хтось із Калленів ризикував, а ота почвара в Сієтлі (хто б чи що б то не було) — вона починала мене по-справжньому лякати. Але перспектива появи Волтурі була такою ж страшною.

— А що каже Аліса?

— В цьому то й проблема, — Едвардове чоло зморщилося ще більше. — Вона нічого не бачить… хоча ми тисячу разів подумки збиралися все перевірити. Вона починає панікувати. Відчуває, наче останнім часом багато чого проходить повз неї, наче щось не так; що, можливо, вона втрачає свій дар.

Я здивувалася.

— А хіба це можливо?

— Хто знає? Ніхто цього питання не досліджував… Але я сумніваюся. Такі здібності з часом лише посилюються. Згадай Аро або Джейн.

— Тоді в чому справа?

— Думаю, це пророцтво, що самозбувається. Ми чекаємо, поки Аліса щось побачить, щоб вирушити на пошуки… а вона нічого не бачить, тому що ми не вирушимо, поки вона не побачить. Тому вона не може нас там побачити. Певно, доведеться рушати наосліп.

Я здригнулася.

— Ні.

— Ти дуже хочеш піти сьогодні на уроки? За кілька днів іспити — все одно нічого нового не читатимуть.

— Гадаю, що переживу один день без школи. А що ми робитимемо?

— Я хочу поговорити з Джаспером…

Джаспер, знову Джаспер. Дивно. У родині Калленів Джаспер завжди був трохи осторонь, був частиною плину життя, але ніколи — його центром. У мене склалося припущення, що він тут лише заради Аліси і прямуватиме за нею будь-куди, але що теперішній його спосіб життя — не єдиний йому відомий. Він був відданий «вегетаріанській» ідеї менше за інших; саме тому, напевно, йому було важче дотримуватися її правил.

У будь-якому разі я ніколи не бачила, щоб Джаспер був потрібен Едвардові. Мені ще раз стало цікаво, що він мав на увазі, згадуючи, що Джаспер — «експерт із вампірів-перволітків». Про історію Джаспера я знала небагато — лише те, що він прийшов звідкись із півдня, перш ніж його знайшла Аліса. З певних причин Едвард завжди уникав запитань про свого наймолодшого брата. А я, у свою чергу, завжди почувалася занадто ніяково перед високим білявим вампіром, схожим на доморослу кінозірку, щоб запитати у нього прямо.

Коли ми зайшли до будинку, Карлайл, Есме і Джаспер уважно дивилися новини, але звук був таким тихим, що моє вухо нічого не могло вловити. Аліса сиділа на нижній сходинці парадних сходів, підпираючи долонями засмучене обличчя. Почувши, як ми зайшли до кімнати, з кухні вийшов Еммет, на вигляд цілком безтурботний. Еммета ніколи нічого не турбувало.

— Привіт, Едварде. Прогулюєш уроки, Белло? — усміхнувся він до мене.

— Ми обоє прогулюємо, — нагадав йому Едвард.

Еммет засміявся.

— Так, але це вона ходить до школи вперше. Вона може щось проґавити.

Едвард закотив очі, але нічого не відповів на зауваження свого любого брата. Він кинув Карлайлові газету.

— Ти бачив? Вони вже розглядають версію про серійного вбивцю.

Карлайл зітхнув.

— Двоє спеціалістів цілий ранок дискутують з цього приводу на каналі CNN.

— Ми не можемо дозволити цьому тривати й далі.

— Рушаймо просто зараз, — з несподіваним ентузіазмом заявив Еммет. — Мені до смерті нудно.

Згори зі сходів долинуло сичання.

— Вона така песимістка, — пробурмотів Еммет сам до себе.

Едвард погодився з Емметом.

— Ми повинні щось вирішити найближчим часом.

Розалія з’явилася на верхівці сходів і повільно спустилася низ. Її обличчя було спокійним і безвиразним.

Карлайл похитав головою.

— Я стурбований. Ми ніколи раніше у таке не втручались. Це не