Читати книгу - "Том 1"

Оті, що ти пе вмів зірвати за життя,

Що ти пе взяв з собою у могилу,

Нехай живуть, нехай жалобу красять Кривавими рубінами, нехай Тремтять, як голос той, що промовляє: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Кіш polung,

7/VI 1901

Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний; так з передвіку було і гак воно буде довіку, поки житимуть люди і поки ростимуть терни.

Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном, гордо й одважно скидаючи з себе квітчасті покраси, тямлячи вищу красу, ніж ту, що кричить на майданах: «Гей, люди добрі, ходіть, я кождому в руки даюся!»

Путь на Голгофу велична тоді, коли знає людина, на що й куди вона йде, не прагнучи інших тріумфів, знаючи вищу величність, ніж ту, що з престолу гукає: «Я з ласки божої цар, бо, гляньте, сиджу на престолі!»

Хто ж без одваги й без волі дає себе тернові ранить,— сили не маючи досить, аби від тернів боронитись,— боже, пожальсь тії крові, що марну колючку напоїть, ліпше б вона на обличчі краскою втіхи заграла, очі комусь звеселяючи серед безжурного свята.

Крик Прометея лунає безліч віків скрізь по світі, він заглушає собою потужні громи олімпійські. Тисячі тронів упало і людських, і божих, але Титанова круча стоїть, наче вічна твердиня духа того, що, немов ураган, без упину іскорку, вхоплену з неба, в могутній вогонь роздимає. Краще бринять від того ураган> пошарпані струни, ніж у майстерних руках срібнострунні злотистії арфи, зграйно й добірно настроєні до дифірамбів облесних. Так було завжди і так воно буде довіку, поки житимуть люди

і поки бринітимуть струни.

Тільки ж той крик Прометея на струнах удати здолають руки того, хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея і предківський спадок шанує, тямлячи іншу красу, ніж ту, що на ярмарку завжди руки до бубна призводить, а ноги до скоків безладних.

Той Прометея нащадок, дотепний до струн найдорожчих, руки до крові скалічить об струни незграйні волові, серця риданням домовить тих струн недомовлені жалі,— знаючи добре ціну і музиці, й музикам, і струнам, щирого злота пісень не продасть за злотистую арфу.

ПРИМІТКИ

У першому томі творів Лесі Українки зібрані всі поезії, надруковані в трьох прижиттєвих збірках — «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), а також поезії, друковані поза збірками та опубліковані після смерті поетеси.

У всіх попередніх виданнях поезій Лесі Українки в основі композиції лежав хронологічний принцип. У даному виданні том поезій укладено інакше: спочатку представлені три прижиттєві збірки, підготовлені до друку самою Лесею Українкою, а далі в хронологічному порядку подаються твори, надруковані за життя поетеси поза збірками та опубліковані посмертно з автографів. До тому не включаються поеми, надруковані в прижиттєвих збірках. Разом з поемами, написаними пізніше, вони зосереджені у другому томі цього видапня.

Надаючи великого значення композиції своїх збірок, прагнучи, щоб кожна збірка становила собою одне художнє ціле і сприймалася як завершений художній витвір, Леся Українка не дотримувалася хронологічного принципу розташування поезій всередині збірки. її прижиттєві збірки мають чітко окреслені хронологічні межі, жоден твір в них не передруковувався двічі, до збірок включалися не всі опубліковані на той час твори, а лише ті, які поетеса вважала кращими.

Після 1902 р. Лесі Українці не довелося видати більше жодної оригінальної збірки поезій. Єдине видання її поетичних творів, здійснене па Наддніпрянській Україні (попередні збірки друкувалися за кордоном — у Львові та Чернівцях) і задумане як підсумковий «вибір цоезій», мало донести до читачів найкращі твори, переглянуті і доопрацьовані для нового видання.

Під назвою «На крилах пісень» збірка вибраних творів Лесі Українки після довгих цензурних поневірянь вийшла з друку в Києві 1904 р. Найкращі, найгостріші громадянські поезії були вилучені і видання або скалічені цензорським олівцем.

У бібліотеці Лесі Українки збереглися авторські робочі примірники збірок «На крилах пісень», Львів, 1893 (ф. 2, № 1262), та «Думи і мрії» (ф. 2, № 1261) з власноручними помітками і виправленнями в тексті, зробленими поетесою в час підготовки до друку київського виданая збірки вибраних творів «На крилах пісень».

Вивчення історії укладання і друку прижиттєвих збірок Лесі Українки дає можливість зробити висновки, що виявленням останньої авторської волі щодо більшості текстів творів першої збірки «На крилах пісень» (1893) є текст першого розділу київського видання збірки «На крилах пісень» (1904), що не зазнав цензурного втручання. За основний текст ліричних творів, що входять до збірок «Думи і мрії» (1899) та «Відгуки» (1902), повинні служити тексти цих видань з урахуванням авторських уточнень, зроблених для видання 1904 р. Більшість творів з цих зрібок надрукована у київському виданні «На крилах пісень» з цензурними купюрами.

Твори, надруковані Лесею Українкою поза збірками, подаються в останніх авторських редакціях, за текстом останніх прижиттєвих публікацій. Неопубліковані твори подаються за автографами, які в більшості своїй зосереджені у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки (ф. 2) >.

НА КРИЛАХ ПІСЕНЬ

Перша збірка поетичних творів Лесі Українки «На крилах пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р. У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ф. 2, № 747).

Збірка складається з поетичних творів, написаних у 80-х роках, та ранніх поем «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891—92), «Русалка» (1885).

Наукове товариство ім. Шевченка — наукове товариство буржуазно-ліберального напряму, засноване 1873 р. В окремі періоди діяльності, коли в ньому брали участь передові діячі української культури І. Франко, В. Гнатюк, О. Маковей, М. Пав-лик, товариство видало ряд цінних праць. Проте на більшості видань НТШ позначились буржуазно-націоналістичні концепції.

СІМ СТРУН

Вперше надруковано як цикл у збірці «На крилах пісень», Львів, 1893, стор. 3—8.

У чистовому автографі циклу — в альбомі «Poesie» (ф. 2, № 11, стор. 15—24) в два твори під назвою «Fa. Сонет». Перший з них переписаний після поезії «Мі», другий — з авторською позначкою «Ѵаг. 2» — після поезії «Sol». За життя Лесі Українки у складі циклу «Сім струн» друкувався тільки другий варіант поезії _ «Fa» (вперше надрукований у журн. «Зоря», 1891, № 4,