Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Ніжно відданий Декстер 📚 - Українською

Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ніжно відданий Декстер" автора Джеффрі Ліндсей. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 76
Перейти на сторінку:
тепер уже стояли із відвислими щелепами і, не відриваючи очей, стежили за тим, як дві — вже абсолютно голі дівчини — танцювали навколо них, сильно пріючи і розхлюпуючи напої. Вінс, у якого вилазили з орбіт очі, був схожим на персонажа з коміксу, але в цьому він був не самотній. Всі, хто ще міг триматися на ногах, перебували в такому ж стані. Вони не дихаючи і похитуючись з боку в бік, витріщалися на дамочок. Я міг промчати по кімнаті на вогняній ракеті, і ніхто не звернув би на мене уваги.

Я встав зі стільця, обережно обійшов натовп з тилу і вислизнув у двері. Я думав, що Доукс буде десь поруч із будинком, але сержанта ніде не було видно. Я перетнув вулицю і зазирнув у його машину. Там теж було порожньо. Я подивився в обидва боки вулиці. Жодного натяку на нього не було.


Сержант Доукс зник.


Глава 24


Є безліч аспектів людського існування, які я ніколи не розумів, і я не маю на увазі інтелектуально. Я кажу про відсутність моєї здатності до емпатії, так само як і здібності відчувати емоції. Для мене це не є якоюсь втратою, проте існує багато областей людського життя, які виявляються поза сферою мого розуміння.


Але є одне всеосяжне людське почуття, яке я відчуваю, причому сильно, і я маю на увазі спокусу. Коли я подивися на порожню вулицю навколо будинку Вінса Масуоки і зрозумів, що доктору Данко якимось чином вдалося схопити сержанта Доукса, це почуття накотило на мене потужними, запаморочливими і майже задушливими хвилями. Я був вільний. Думка, захопивши мене цілком, вразила своєю елегантною і цілком виправданою простотою. Мені залишалося лише відійти в сторону. Залишити Доукса в компанії Данко, доповісти про це вранці і зробити вигляд, ніби напередодні забагато випив. Адже це ж таки була вечірка на честь моїх заручин, і я не міг до кінця знати, що сталося з нашим добрим сержантом. Тай хто мені заперечить? Ніхто з учасників вечірки не міг з упевненістю заявити, що я не дивився разом з усіма на голих дівчат.


Доукс зникне. Перетворившись на позбавлений розуму грудку м'яса, без рук і ніг, він більше не з'явиться біля моїх дверей. Щоб звільнитися від Доукса і отримати можливість знову стати самим собою, мені всього лише треба було зробити.. а зовсім нічого і не робити. Навіть я зумів би з цим впоратися.


Так чому б не відійти в сторону? Не зробити тривалу прогулянку до Коконат Гроув, де так довго чекав моєї уваги фотограф, що спеціалізувався на дітях? Адже це просто і безпечно — то чому ж ні? Прекрасна ніч для похмурої насолоди, місяць майже повний, а те, що йому бракувало крихітного шматочку, надавало прогулянці присмаку випадковості, наче робило її неформальною. Вимагаючі голоси в середині мене погодились і почали наполегливо шипіти, злившись у хор.


У мене було все. Час, мета і майже повний місяць, і навіть алібі, а напруга зросла настільки, що я міг би, закривши очі, дозволити цьому статися само собою. Домогтися щастя, рухаючись на автопілоті. І після цього мене знову чекало солодке полегшення. М'язи розслабляться, в них зникнуть вузли напруги, і я вперше за довгий час занурюсь в спокійний, глибокий сон. А вранці, свіженький і відпочилий, скажу Деборі...


Ох.. Дебора. Ну ось воно і зірвалось, чи не так?


Невже я скажу Деборі, що скористався несподіваною можливість зони без-Доуксів і пішов лиходіяти у темряву зі своєю Потребою і Ножем, коли останні пальці її бойфренда падали в бачок для сміття? Якимось чином, — хоч у мені всередині і сиділа група підтримки, яка волала, що все буде в повному порядку, — я був упевненим, що це їй не сподобається.


У мене було відчуття, що маленький ляп з мого боку, який вона не зможе пробачити, міг покласти край нашим стосункам, і, хоч я і не був здатним відчувати любов, я все таки хотів зберегти при собі Деб і бачити її відносно щасливою.


І от знову я залишився один на один із своєю доброчесною витримкою та чесністю, якою я страждав уже так довго. Понурий Покірний Декстер. Все прийде в свій час, сказав я, звертаючись до своєї іншої іпостасі. Рано чи пізно, це станеться. Має статися; ми не будемо чекати вічність, але на першому місце зараз буде інша річ. У відповідь, звісно ж, почулося невдоволене гарчання звіра, якого я вже давно не випускав, однак я заспокоїв його, опустивши з фальшиво веселим виглядом решітку, і потягнувся за мобільним.


Я набрав номер, який дав мені Доукс. Спочатку пролунав гудок, а потім почулося легке шипіння. Я натиснув кнопки коду доступу, почув клацання, і жіночий голос нейтральним тоном промовив:

— Номер.


Я продиктував номер мобільного Доукса. Настала пауза, а потім голос повідомив мені координати; я квапливо записав їх у блокнот. Голос трохи почекав і додав:

— Рухається точно на захід зі швидкістю 65 миль на годину.


Зв'язок обірвався.


Я ніколи не претендував на роль видатного штурмана, але на моєму катері стояв GPS. Прилад був корисним, коли треба було знайти місце для гарної риболовлі. Тому я ухитрився ввести координати, не розбивши голови і нічого не підірвавши. GPS, який дав мені Доукс, був більшим кроком вперед, ніж мій, а ще на його екрані навіть відтворювалася карта місцевості. На карті координати перетворилися на федеральну автостраду 75, що вела до долини Алігаторів, яка служила коридором до західного узбережжя Флориди.


Я був злегка здивований. Територія між Маямі і Нейплс називається Еверглейдс і являє собою болото з ділянками напівсухої землі. Там повно змій, алігаторів та індіанських казино, які були зовсім не тим місцем, де можна було б розслабитися і спокійно розчленувати тіло. Але GPS не міг збрехати, як і голос в телефоні. Якщо координати виявляться помилковими, то в цьому буде винен Доукс, але він пропав, тому... В мене не було вибору. Я відчував провину за те, що покидаю вечірку, не виказавши подяки хазяїну, але все ж я сів у машину і поїхав до федеральної автостради 75.


Через кілька хвилин я вже був на автостраді, потім звернув на північ до Ай-75. Якщо рухатися на захід, то місто поступово сходить нанівець. Потім перед самим в'їздом в долину Алігаторів, — там, де починається платна частину шляху, — знову з'являються будинки та веселі заклади зі стриптизом. Біля будок для збору дорожнього мита я пригальмував

1 ... 58 59 60 ... 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ніжно відданий Декстер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ніжно відданий Декстер"