Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Скоґландія 📚 - Українською

Читати книгу - "Скоґландія"

229
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Скоґландія" автора Кірстен Бойє. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 58 59 60 ... 112
Перейти на сторінку:

— І оця? — з відразою перепитав Йоас і показав на Ярвен. — Ні, ця не брехатиме!

— Помовч! — прошипіла Малена. — Але що брехати?

— Кажіть, буцімто від південного острова вас занесло сюди на надувних матрацах, — відповів Нанук. — Буцімто ви думали, що впораєтесь, — дурні діти, та й годі! А тоді буцімто побачили човна, що плив із півночі, й заходилися кликати на поміч. Рибалка вас угледів і почав сваритись. Він, мовляв, сварився весь час, поки ви сиділи в човні, а ви розказували йому якусь побрехеньку.

Малена кивнула головою.

— А човна ви, мовляв, добре не розгледіли, бо дуже були перелякані, — провадив Нанук. — Це про всяк випадок. Одне слово, не можете сказати, хто вас урятував. І той чоловік вас теж не розгледів.

— Гадаєш, вони повірять? — спитала Малена.

— Треба спробувати, — знизав плечима рибалка. — А тепер я маю пошкодити свого мотора. Бо якщо берегова охорона схопить мене…

— Дуже тобі вдячні, Нануку! — сказала Малена.

Йоас щось пробурмотів, і рибалка лишив їх самих.

У повітці пахло рибою, сіті висіли на стінах і лежали на підлозі, скрізь валялися буйки, до всього поприлипала засохла луска.

— А про те, що нам треба щось їсти, він і не подумав, — озвався Йоас. — Уже другий день на голодній дієті.

Малена постукала пальцем собі по скроні. Ярвен з подивом помітила, якою спокійною та раптом стала.

— Маєш нагоду трохи скинути жиру, — мовила Малена. — Кілограмів кілька. — Потім обернулася до Ярвен: — Ти теж.

Ярвен не знала — відповідати чи ні. Коли вони вже досить далеченько відпливли від південного острова, Малена витягла їй з рота кляп. А коли наближалися до рибних мілин, де раз у раз траплялися човни, Йоас усе поривався заткнути їй рота знов. Проте Малена щоразу хитала головою й казала:

— Вона не кричатиме, Йоасе. Якби вона хотіла нас виказати, то виказала б уже давно. Навіть не здогадуюсь, чому вона цього не зробила. Але кричати — не кричатиме.

У баркасі Йоас спершу позирав на Ярвен так, ніби щомить ладен був підхопитися й заткнути їй рота, але згодом заспокоївся й він. Навіть коли вони вже зійшли на берег, хлопець наполіг лише на тому, щоб зв’язати Ярвен руки; знову затикати їй кляпом рота і зв’язувати ноги вони не стали.

— І що тепер? — озвався Йоас.

Складалося враження, що, поки тривала ця їхня втеча, за головну в них непомітно стала принцеса. Але на запитання Йоаса навіть вона стенула плечима.

— Принаймні тепер ми в безпеці, — промовила Малена. — Це найважливіше.

— А Лірон? — спитав Йоас.

Принцеса опустила очі долу й прошепотіла:

— Лірон був надто легковірний. Останнім часом він став усе ж таки надто легковірний. Він мав рацію: серед журналістів уже не зосталося нікого, хто зважився б виступити проти Норліна. Ніколи б не повірила, що це станеться так швидко.

— Що буде з Ліроном? — стиха промовив Йоас.

— Я дуже сподіваюся, що вони його не катуватимуть, — прошепотіла Малена. — Дуже сподіваюсь…

Ярвен пригадала, що казали про ватажка бунтарів Гільґард, Тяркс, Больштрем і віце-король. «Одна куля — і він навіть нічого не відчує». Ні, надто делікатними їх не назвеш! Ярвен була певна: вони Лірона не пощадять, якщо схочуть почути від нього, де переховується принцеса. Принцеса і її двійниця.

* * *

— Ви тільки погляньте! — вигукнув Больштрем. — Совість короля, наш маленький смаглявий поборник моралі! Приємно знову тебе бачити, Ліроне! Адже минуло стільки часу!

Лірон мовчав.

— Хоча, як на тебе, то, мабуть, не так уже й багато? — провадив Больштрем. — Гадаю, ти ще якийсь час непогано обходився б і без нашого товариства, еге?

Норлін прокашлявся й сказав:

— Слухай, Ліроне, давай залагодимо справу мирно! Мені шкода, що нам довелося доправляти тебе сюди зв’язаним. Я вибачаюся за те, що мої люди повелися з тобою вочевидь грубіше, ніж треба було.

Лірон підвів погляд.

— Але твоя спроба зустрітися з отим репортером… який нарешті— щоправда, лише кілька днів тому, та все ж, хвалити Бога, втямив, у чому полягає його обов’язок перед країною, — отож ця твоя спроба, звичайно, дає нам підстави припускати, що ти причетний до зникнення Ярвен. А може, й до зникнення Малени.

Лірон не поворухнувся.

— Бачиш, Ліроне, — привітно сказав Больштрем, — нам, звісно, довелося помізкувати над тим, хто міг так запросто навідатися до наших

1 ... 58 59 60 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скоґландія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Скоґландія"